Інтервали, звуки яких не зливаються, належать до дисонансів. Це малі та великі секунди, малі та великі септими, збільшені кварти та зменшені квінти. Останні два інтервали, маючи тонову величину у три тони, отримали назву тритони.

У стародавній музиці тритон через свою дисонансність був названий «диявольським» і заборонявся у церковній музиці довгий час.

Тритони мають подвійне розв’язання. Як усі збільшені інтервали, збільшена кварта розв’язується у бік розширення інтервалу, утворюючи, таким чином інтервал сексту, а зменшена квінта - у бік звуження інтервалу, утворюючи терцію.

Якщо розв’язання тритона відбувається в натуральному мажорі або мінорі, то секста буде малою, а терція – великою. Якщо ж розв’язання тритонів відбувається в гармонічному мажорі чи мінорі, то, навпаки, секста буде великою, а терція – малою.

При оберненні тритон утворює тритон.

В будь-якій тональності можна побудувати дві пари тритонів (Збільшена кварта та зменшена квінта).

Перша пара завжди будується в натуральному мажорі та натуральному мінорі, а друга – в гармонічному мажорі та гармонічному мінорі.

Збільшені кварти знаходяться або на IV, або на VI ступені, а зменшені квінти – на II ступені, або на VII. При цьому важливо пам'ятати, що в гармонічному мажорі шостий ступень – знижений, а в гармонічному мінорі сьомий – підвищений.