Володимир Івасюк

Володимир Івасюк

Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (нар. 4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область, УРСР — пом. 24/27 квітня[1] 1979, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР) — український композитор і поет. Герой України (2009, посмертно).

Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

18 травня 1979 його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.

26 січня 2009 Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.

12 червня 2014 Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.

Володимир Івасюк був вбитий «співробітниками» КГБ — заявив прокурор Львівщини Роман Федик у лютому 2015.

Основні дати життя і творчости

  • 1949 – 4 березня народився у м. Кіцмані Чернівецької області в родині учителів Михайла і Софії Івасюків.
  • 1955-1966 – Навчається у місцевій дитячій музичній школі грі на скрипці.
  • 1956-1966 – Навчається у Кіцманській середній школі.
  • 1962 – Бере участь у заключному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини.
  • 1963 – Вступає до Київської музичної десятирічки ім. М. Лисенка по спеціяльності альт. Навчається першу чверть. З другої чверті через хворобу повертається до Кіцманя та навчається у середній школі та музичній школі по класу фортепіано.
  • 1964 – Пише свою першу пісню «Колискова» на вірші батька. У рідній школі створює вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка».
  • 1965 – Ансамбль «Буковинка» за перемогу в республіканському конкурсі нагороджено поїздкою Дніпром.
  • 1966 – Сім’я переїжджає до Чернівців. Вступає до медичного інституту, однак виключений з нього за участь у «політичному інциденті». Влаштовується працювати на завод «Легмаш», де керує заводським хором. Під псевдонімом Весняний надсилає на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш поета Віктора Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії.
  • 1967-1972 – Повертається до навчання у медичному інституті.
  • 1970 – Пише пісні «Червона рута» й «Водограй», які вперше виконує 13 вересня з Оленою Кузнєцовою у прямому етері у передачі Українського телебачення «Камертон доброго настрою».
  • 1971 – Режисер Роман Олексів знімає в селищі Яремча перший український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконують Софія Ротару і Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. «Червона рута» перемагає на першому всесоюзному конкурсі «Пісня-71». На заключному концерті в Останкіно виконує цю пісню разом із Назарієм Яремчуком та Василем Зінкевичем у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. «Червону руту» друкує тижневик «Україна».
  • 1972 – На чернівецькому телебаченні відбувається прем’єра пісні «Балада про дві скрипки», яку виконує Софія Ротару. Пісня «Водограй» перемагає в телевізійних конкурсах «Алло, ми шукаємо таланти!» та «Пісня-72». Переїжджає до Львова. Там навчається в медичному інституті й починає студії у консерваторії на підготовчому відділенні. У листопаді на запрошення Володимира Івасюка у театрі ім. М. Заньковецької його пісні виконує ансамбль «Смерічка». Початок співпраці з Ростиславом Братунем, що є етапним у творчості композитора.
  • 1973 – Закінчує Львівський медичний інститут, вступає в аспірантуру до професора Тетяни Митіної.
  • 1974 – У серпні у складі радянської делегації їде на міжнародний пісенний конкурс «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемагає з його пісню «Водограй». Із сестрою Галиною здійснює коротку подорож Польщею. У вересні розпочинає навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі Анатолія Кос-Анатольського.
  • 1974–1975 – Працює над музикою до вистави «Прапороносці» за однойменним романом Олеся Гончара. Режисер вистави — Сергій Данченко.
  • 1975 – 19 березня відбувається прем’єра вистави «Прапороносці». Музика Володимира Івасюка високо оцінена критикою. У серпні-вересні у селі Розтоки на Буковині знімається фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконує шість пісень композитора.
  • 1976 – У липні Івасюка виключають з консерваторії за пропуски занять. Пише музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.
  • 1977 – Відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Софія Ротару з піснею «У долі своя весна» перемагає на фестивалі «Сопот–77». Виходить платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару», виходить друком збірка його пісень.
  • 1978 – У квітні бере участь у всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані, на якому піаністка Л. Десяткіна виконує «Сюїту-варіації на тему народної пісні “Сухая верба”». У жовтні бере участь у всеукраїнському зльоті творчої молоді. Виконується «Сюїта-варіації для камерного оркестру» та відбувається прем’єра пісень «Літо пізніх жоржин» на вірші Ростислава Братуня та «Нам спокій, друже, тільки сниться» на вірші Романа Кудлика у виконанні соліста Львівської опери Ігоря Кушплера.
  • 1978 –У листопаді перемагає на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві — оримує дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара».
  • 1979 – У квітні виступає членом журі першого республіканського конкурсу артистів естради «Молоді голоси» в Івано-Франківську.

    24 квітня за телефонним викликом йде з дому й більше не повертається.

    18 травня тіло Володимира Івасюка випадково знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом.

    22 травня відбувається похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі у Львові, що виливається у масову акцію протесту проти влади. З цього часу на творчість композитора накладено заборону.

  • 1989 –Відновлення інтересу до Володимира Івасюка. «Червона рута» стає назвою однойменного фестивалю.
  • 1994 – 2 березня Президент України Леонід Кравчук підписує Указ про присудження посмертно Володимиру Івасюку Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
  • 1998 – Відбувається концерт «Володимир Івасюк. Повернення» — спроба ознайомити сучасників з творчою спадщиною композитора.
  • 1999 – 4 березня у Чернівцях офіційно відкривається Меморіальний музей Володимира Івасюка.
  • 2001 –На V Ювілейній Церемонії нагородження лавреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» Володимира Івасюка посмертно нагороджено у номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття».
  • 2009 – 26 січня після неодноразових звернень сім’ї Володимира Івасюка, громадськости та групи народних депутатів Генеральна прокуратура України поновила розслідування причин і обставин смерти композитора. 1 березня Президент України Віктор Ющенко підписав Указ про присвоєння Володимиру Івасюку звання Герой України посмертно за самовіддане служіння Україні на ниві національної музичної культури та створення вершинних зразків української пісенної творчости.

Перейти до сторінки з нотами

Лічильники

Яндекс.Метрика

Украина онлайн Каталог сайтов «ua24.biz» Белый каталог сайтов каталог сайтов ukraina.net.ua - каталог сайтов Украины Каталог сайтів України Безкоштовний каталог сайтів