Яків Степовий

Я́ків Степа́нович Степови́й (справжнє прізвище Якименко/Акименко, 20 жовтня 1883, Харків —†4 листопада 1921, Київ) — український композитор, педагог і музичний критик. Молодший брат композитора Федора Якименка.

Народився 1883 р. в м. Харків. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу у Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.

Яків також був прийнятий до Петербурзької придворної капели, і за час перебування в капелі (1895–1902 рр.) оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті.

1909 року закінчив Петербурзьку Консерваторію у класі Миколи Римського-Корсакова і Анатолія Лядова.

З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда.

В травні 1917 р. композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії, і у тому ж році він став викладачем Київської консерваторії і керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю.

Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф і в 1921 р. помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

• Солоспіви на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін.;

• «Барвінки» на слова різних поетів
• «Пісні настрою» на слова О. Олеся;

• соната,
• прелюд «Пам'яті Т. Г. Шевченка»
• рондо,
• фантазія,
• цикл мініатюр;
• дві сюїти для оркестру на теми українських народних пісень,
• 50 обробок українських народних пісень для хору,
• вокальний цикл для дітей «Проліски»,
• збірка пісень для дітей на слова Шевченка «Кобзар»,
• опера «Невольник» за Шевченком.

Перейти до сторінки з нотами