Василь Дмитрович Бортнянський у тому ж Бортному «служив у солтиському званні» (198, 1685).
З історичної літератури відомо, що в Царстві Польському солтиси вибиралися на сходках сільських общин, однак не мали таких широких прав, як старости, через що стояли ближче до селян, аніж до поміщиків. На своїх громадах селяни, не боячись, могли в присутності солтисів пред’являти свої скарги, бо знали, що можуть заручитися їхньою підтримкою (70, с. 13). В нагороду за службу солтисам дозволялося утримання млинів, корчми, надавалося право мисливства, риболовлі, виділялася земля, частину якої вони могли здавати селянам в оренду.
Як уже зазначалося, Василь Дмитрович Бортнянський належав до заможної частини населення. Це дало йому можливість послати своїх дітей вчитися наук і ремесла. Невипадково його син Степан «був відпущений від батька... в інші краї для навчання» (198, 1685, арк. 2 зв.). Невідомо, де, чого і скільки навчався Степан Бортнянський. Можна здогадуватися, що він непогано тямив у торгівлі й економіці, судячи по тому, що вже в Глухові з 1750 року він служив при козачій сотні постачальником продовольчих товарів. Саме в рік обрання К.Г. Розумовського гетьманом С.В. Бортнянський уже займався забезпеченням його продуктами.
Причини, які змусили Степана Бортнянського назавжди залишити, «спадкоємне... рухоме й нерухоме майно в Польській області, а також родичів своїх» (198, 1685, арк. 1а) і переїхати до Глухова, нам невідомі. Можливо, до цього спричинилися події того часу. Протягом усього XVII століття в Галичині (куди входило й староство Бецьке)' становище народних мас було вкрай тяжким. Повстанський рух опришків на чолі з Іваном Пискливим, Одексою Довбушем та іншими в 30-40-і роки XVIII століття значно посилився. Все більше селян ішло в гори й ліси. Поміщицьким угіддям невистачало робочих рук. В цей період солтиси, до яких належали предки Бортнянського, втратили багато своїх прав. Так, за статутом солтисам дозволялося розв’язувати різні питання без дозволу поміщика. За статутами ж 1563 й 1598 років солтиси вже повинні були підкорятися вимогам поміщика й не мали права брати участі в судових справах проти нього. Усе це посилювало владу поміщиків, приносячи їм великі вигоди.
Степанові Васильовичу Бортнянському, незважаючи
