Бортнянського як батька й любили його гаряче» (88, с. 16).
Бортнянський відіграв велику роль у житті О. Варламова1. Хлопчик добре вчився, у нього був гарний голос і під керуванням композитора він опанував таємниці вокалу. Згодом свій досвід він узагальнив у «Повній школі співу» (М., 1844), де в передмові назвав Бортнянського знаменитим учителем.
Очолюючи Придворну капелу, Бортнянський турбувався про дітей, оберігав їх слабі голоси від перевтоми під час роботи над складними вокальними партіями. Один безіменний автор писав, що він «любив своїх маленьких півчих, ніби вони були його багатолюдною родиною» (54, с. 54).
Бортнянський вважався талановитим педагогом-вокалістом. Про це свідчить, зокрема, І. Долгоруков, який пише, що його навчання та участь в операх при дворі наслідника Павла Петровича під керуванням Бортнянського були «найкращими хвилинами молодості», що за короткий час останній зумів зробити з нього «хорошого оперного лицедія», який зміг співати «на театрі досить складні оперні сцени, не розходячись ні з оркестром, ні з товаришами, що... було дивиною». Одного разу композитор запросив на репетицію княгиню Марію Федорівну. Долгоруков згадує: «Бортнянський сидів за фортепіано, у нас в усіх, в тому числі й у мене, були ноти в руках, кожний співав свою партію, дійшла черга й до мене, і я, дивлячись на ноту, дуже акуратно проспівав свого куплета. «Як же, – скрикнула велика княгиня, – панове мої, ви сказали, що він музики не знає, але ж він співає по ноті» – «Накажіть, ваша величність, князю Долгорукову показати вам місце на папері, яке він тільки-но проспівав», – відповідав Бортнянський. Велика княгиня підійшла до мене ближче, і яким же було її здивування, коли вона побачила, що я не тільки схопив не ту партію, яку тоді розігрували, а навіть і ноти тримав догори ногами» (57, с. 89-90).
Той же Долгоруков з глибокою вдячністю писав: ортнянському терпінню честь і слава, тому що його
___________________
