Наведений документ цікавий ще й тим, що в ньому зафіксовано дату 16 жовтня 1825 року, коли з’явилася резолюція Олександра І про призначення вдові Бортнянського повного жалування композитора¹.

Д. Бортнянського було поховано 1 жовтня 1825 року в Петербурзі на Смоленському кладовищі (Васильєвський острів) на Петровських містках біля північних дверей церкви Іоанна Богослова². «Сьогодні ховають Бортнянського, – писав О. Булгаков своєму брату Олександрові. – Імператриця навіть з Гатчини прислала півчих, щоб відспівати начальника, хоч сьогодні свято й, очевидно, є обідня в Гатчині; залишилась при самих псаломщиках» (129, 1903, №2).

Н. П-ський присвятив Бортнянському такі поетичні рядки:

На могилі Д. Бортнянського було встановлено невеликий пам’ятник-обеліск із золоченою овальною табличкою, на якій було вигравірувано: «Действительному статскому советнику Дмитрию Степановичу Бортнянскому. Сей памятник сооружен скорбящею женою его в 1826 году ноября 17-го дня»³.

3 часом місце поховання Бортнянського загубилося, і лише в 1900-1901 роки, коли співацька капела відзначала 150 років від дня народження й 75 років від дня смерті композитора, його було віднайдено. Рукописні матеріали та замітки тодішньої преси (газети «Россия» № 872, 1901; «Новое время» від 20 грудня 1901 року)

___________________

1. Про розмір пенсії вдові Бортнянського Ганні Іванівні – 2875 карбованців на рік – відомо з документів, виявлених М. Фіндейзеном у справах міністерства імператорського двору (169, 1, 714).
2. А. Преображенський помилково вважав, що Бортнянського поховано на кладовищі Олександро-Невської лаври.
3. Після Бортнянського незадовго до вступу на престол Миколи І директором капели став Дмитро Михайлович Дубянський, який перебував на цьому посту до весни 1826 року. Це підтверджує і О. Пузиревський. 20 березня 1826 року капелу очолив Ф. Львов, який керував нею до 1836 року.