показують, що ці дати широко відзначалися калелянами, Придворний хор взяв участь у заупокійній обідні Соборної церкви і панахиді. 28 вересня 1901 року до церкви Смоленського кладовища пускали тільки... по квитках, один із зразків яких зберігається в рукописному відділі НДІТМК (186). За свідченням сучасників, біля входу була надзвичайна штовханина, бо дуже багато людей бажало потрапити до храму. С Смоленський писав у своєму щоденнику: «Та де тут і кому питати квитки, коли народ ломиться чи не силою!» Він же писав, що «храм і квиток... все-таки несумісні... Народ не вірить в якісь квитки. Не вірить і добре» (195, 7, арк. 45а).
Храм був переповнений, поки не закінчилася літургія. Під час обідні виконувались «Херувимська» № 7 і концерт «Скажи ми, господи, кончину мою» Бортнянського та «Вірую» Березовського. Панахиду відслужили біля пам’ятника композиторові. Багатьом важко було знайти його, тому люди нерідко питали: «Як пройти до могили?»1
Друга частина вшанування пам’яті Д. Бортнянського носила більш світський характер. На зібранні співацької капели С. Смоленський виголосив промову «Пам’яті Д.С. Бортнянського», після чого відбувся концерт, на якому виконувалися твори композитора. Організатори вечора прагнули показати різноманітність жанрів, у яких працював композитор. В окремому залі було влаштовано експозицію творів Бортнянського, де було представлено не лише його друковані твори, а й рукописи фортепіанних сонат, квартет, квінтет, «Dextera domini», «Меса», «Ave Maria», «Salve Regina», опери «Алкід», «Квінт Фабій», «Сокіл», «Син-суперник» та ін.
Пам’ятна дата відзначалася не лише в Петербурзі, а. й в інших містах Росії і навіть за її межами. «Русская музыкальная газета» за 1901 рік повідомляла, що в Герцеговині, містечку Мостарі, сербське товариство «Гусле» відзначало 2 грудня 1900 року 75 років від дня смерті композитора. З доповіддю «Про діяльність і життя
___________________
