Знаходячись на державному утриманні й не відчуваючи матеріальних труднощів, півчі мали досить багато часу для вивчення музичної грамоти й репертуару. У другому пункті «Інструкції» підкреслювалася необхідність навчання партесного співу «с радением»; далі вказувалося, що «всех же манерно доходчиво, правильно, с соблюдением, художественности, образной выразительности петь обучать надлежит, а кто из ребят леностью обучаться будет, тем же определенным наказывать розгою и за то [с] большим не сдорить».
Цікавим є шостий пункт, де розкривається процес шліфування хорових творів. Тут дано точну вказівку всім півчим «учинить между собой согласие (ансамбль) и разделиться на несколько хор[ов]. Басам, тенорам, дискантам и альтам равномерно и по перемене голосов иметь коригацию в разных комнатах, в партесном пении в неделю всенепременно коригация всякая по три часа, а за охоту и больше повторяется». Співанки, розучування партій «в різних кімнатах» й обмін партіями при репетиціях давали бажаний результат. Півчі, які виконували партії різними складами ансамблю і при різних уставщиках, вільно могли орієнтуватися в своїй хоровій партії і водночас чути партію сусіда. Багаторазові комбінування голосів сприяли відмінному засвоєнню кожним своєї партії. Ця обставина значною мірою пояснює й високу культуру виконання співацької капели, яка захоплювала іноземців, що слухали її1.
Як бачимо, навчання партесного співу займало важливе місце у підготовці півчих. Це положення підкреслено у другому пункті «Інструкції», а потім у дев’ятому, де говориться: «Учение иметь партесное... с прилежанием».
Обдаровані й добросовісні півчі мали право на «обучение чтению или кто чему способен будет» (пункт десятий).
Ці пункти «Інструкції» діяли і при Бортнянському, який пройшов професіональну школу партесного співу й виховувався на його традиціях. Цілком очевидно, що молодий півчий не міг не бути знайомий тоді з основними положеннями теоретичної праці М. Дилецького «Мусикийская граматика», з творами його послідовників. У цьому
___________________
