сказати зараз важко через відсутність відповідних документальних даних. Однак деяке уявлення про це можна дістати з повідомлення невідомого автора в «Иллюстрированной газете». Він пише, що Бортнянський вивчав церковну музику А. Скарлатті, Ф. Дуранте, Г. Генделя, Н. Йомеллі. В той же час, за словами Д. Долгова, Бортнянський продовжує вчитися вокального мистецтва, займається теорією музики та гармонією, осягає твори поліфоністів венеціанської школи з характерною для неї двохорною співацькою практикою. Пізніше й сам Бортнянський звернувся до двохорних композицій.
Теоретичному засвоєнню знань допомагали різні книжки, підручники, нотний матеріал, який можна було дістати в багатій бібліотеці собору св. Марка, де Галунпі був органістом і композитором. Бортнянський не раз слухав капелу цього собору, яку субсидіювала венеціанська республіка. Б. Галуппі продовжував славні традиції, утверджені в капеллі його попередниками на чолі з Антоніо Лотті. Там виконувалися поліфонічні твори, які звучали a cappella чи в супроводі органа.
Документ з імператорського архіву № 2275 від 17 січня 1780 року свідчить, що Б. Галуппі було нагороджено тисяччю чехинів «за труди по навчанню... Дмитра Бортнянського» (166)
Крім Венеції, Бортнянський відвідав також інші музичні центри Італії – Болонью, Флоренцію, Мілан, Рим, Неаполь, Модену. Він познайомився там з пам’ятками архітектури, скульптури, живопису і, звичайно, музики1. Англійська письменниця Вернон Лі, описуючи, наприклад, музичне життя Флоренції другої половини XVIII століття, відзначала, що це місто було найпридатнішим для «модного дилетантизму» (40, с. 327). Флоренція шанувала венеціанських та неаполітанських композиторів і співаків, а крім того, запрошувала до себе першокласних виконавців, які виступали в церквах, аристократичних салонах. Досить назвати хоча б співачку Манцоні (сопрано) чи скрипаля Нардіні, які дали багато концертів.
___________________
