слухняний маестро, який ретельно виконуватиме свої обов’язки. Із залишенням Італії Бортнянський вступає в зрілу полосу свого життя.
Шлях до Петербурга пролягав через Австрію, країну з самобутньою музичною культурою. Ч. Берні, який побував там у 1772 роді, пише у своєму щоденнику, що «ця країна дуже музикальна», там часто можна почути, «як солдати в караулі або стражники... співають багатоголосно» (24, с. 94). В той час у Відні працювали композитори Й. Гассе, X. Глюк, відомий драматург П. Метастазіо. Російський посол у Відні князь Д. Голіцин, дізнавшись про те, що Бортнянський зупинився в цьому місті, одразу звернув увагу на нього, адже він був «улюбленцем царського двору в Петербурзі, а все, що там визнавалося, знаходило визнання і в колах закордонних російських посольств» (163, с. 7). До того ж Голіцин був свідком великого успіху Бортнянського в Італії, обидва захоплювалися образотворчим мистецтвом. Оскільки Голіцин, за словами О. Вейдемейєра, «завоював загальну любов у Відні своїми благодіяннями: покровительствував ученим та художникам» (39, с. 207), то він ввів і Бортнянського у «вищий світ», познайомив з російськими дипломатами, в тому числі з графом А.К. Розумовським та іншими любителями музики, які виявили інтерес до його творчості1
Бортнянський був відомий віденцям як автор культової музики («Ave Maria», «Salve Regina»). Потреба в таких творах у Відні була великою, оскільки, як відзначає Ч. Берні, там «чи знайдеться хоч єдина церква або монастир, де б кожного ранку не було музичної меси, тобто великої щоденної служби, покладеної на голоси та виконуваної співаками» (24, с. 94). М. Фіндейзен вважає, що, саме у Відні Бортнянський написав хорову месу (169, оп. 2, 1047; 156, т. 2 с. 262). Дійсно, той факт, що цей твір розраховано на виконання німецькою мовою, свідчить
___________________
