|
|
|
|
Зрозуміло, вони трактувалися в духовному середовищі як найвище вираження почуттів віруючого. Так, один із співробітників журналу «Церковно-приходская школа» писав, що Д. Бортнянський «прагнув у своїх численних творах втілити слова і дух молитви, думку тексту священних піснеспівів» (116а, с. 267).
Внаслідок такого тенденційного вивчення творчості композитора дослідники неминуче оцінювали її однобічно. Крім того, деякі критики бачили в Бортнянському лише послідовника західної музичної школи XVIII ст., який, на їхню думку, не зміг позбутися іноземного впливу.
Звичайно, використання Д. Бортнянським досягнень професіональної музики Заходу не викликає сумнівів, однак воно надто перебільшувалося дореволюційними істориками, які не звертали уваги на національні риси хорових творів Д. Бортнянського. Це заважало критикам того часу усвідомити прогресивну роль його творчості в розвитку вітчизняного музичного мистецтва.
На позиціях невизнання Д. Бортнянського стояли й деякі композитори-класики XIX ст., наприклад, М. Глінка (66) та П. Чайковський (84а), які називали стиль свого попередника «слащавим». М. Римський-Корсаков, хоч і визнавав деякі херувимські пісні Д. Бортнянського, його концерт «Благослови, душе моя», хори «Кресту твоєму», «Свете тихий», однак писав, що вся його музика «є безперечна помилка в розумінні російського церковного стилю» (151, с. 200). Явно недооцінював діяльність Д Бортнянського й О. Сєров, який вважав його хори посередніми і називав його «слабим відгомоном італійців моцартівського часу», радячи, замість них, слухати «чисті красоти палестрінівської музики» (143, с. 211). Пізніше М. Компанейський (128, 1901, №42), а за ним С. Людкевич (99) не без підстав іменуватимуть Д. Бортнянського «російським Палестріною».
Більш глибоке проникнення у творчість Д. Бортнянського серйозно похитнуло висновки авторитетних класиків. Так, Ростислав (Ф.М. Толстой) критикував В. Стасова за те, що він поставив під сумнів національні основи творчості композитора, і гаряче захищав Бортнянського як засновника нового стилю у вітчизняній хоровій музиці XVIII ст.