Смирнова (дружина Долгорукова. – В.І.) відзначилася особливо, вона показала майстерне знання театрального І мистецтва, й голос її ніжністю робив чудеса» (див. 91, т. II, с. 231).
В цих же мемуарах І. Долгоруков відзначає ще більший успіх іншої опери Бортнянського «Син-суперник». також на текст Ф. Лаферм’єра. «Музика, – пише І. Долгоруков, – написана Бортнянським, ще чутливіша й краща, аніж для першої опери» і додає, що опера «справила на театрі особливе враження й не могла не сподобатися всім» (див. 91, т. II, с. 233).
Успіх опер, засвідчений І. Долгоруковим, говорить не лише про професіональну майстерність Бортнянського, а й про доступність і виразність його музики, близької російському слухачеві.
Бортнянський створював свої опери тоді, коли Д. Паїзієлло вже залишив Петербург. Від часу приїзду в 1784 році в Росію Д. Сарті, а потім у кінці десятиріччя В. Мартін-і-Солера та Д. Чімарози італійських оперних постановок ставало все менше. Вже з 1786 року камер-фур’єрські журнали починають частіше згадувати опери вітчизняних композиторів: «Февей» та «Нещастя від карети» В. Пашкевича, «Новгородський вітязь Боєславович» Є. Фоміна, «Мірошник, чаклун, обманщик і сват» М. Соколовського. Поряд з ними можна поставити й ім’я Бортнянського, чия оперна творчість накреслила шляхи розвитку вітчизняного музичного мистецтва. Щоправда, він змушений був пристосовуватися до смаків знаті «малого двору», яка захоплювалася всім іноземним. Так, наприклад, О. Вейдемейєр відзначає, що великий князь віддавав перевагу французькому театрові (39, ч. 1, с. 46). Подорожуючи за кордоном під іменем «графів Сєвєрних», Павло І та його дружина Марія Федорівна дотримувалися в побуті іноземних, особливо французьких, манер. Перебуваючи в Італії, вони відвідали французькі опери і спектаклі «Кастор і Поллукс» Ж.-Б. Рамо, «Сільський чаклун» Ж.-Ж. Руссо, «Фея Юржель» Е. Дуні, «Аліна, королева Голконди» П. Монсіньї, «Земіра й Азор», «Друг дому», «Ревнивий коханець» А. Гретрі, «Іфігенія в Авліді» Х.-В. Глюка, «Іфігенія в Тавриді» Н. Піччіні, «Гезей» Ф.Ж. Госсека. Знаходячись під впливом цих спектаклів, наслідник престолу та його дружина хотіли подібне бачити і в операх Бортнянського. Тому російський маестро повинен був витримати конкуренцію
