двохорні – № 8, 10, 9). Тут зберігаються також деякі відомі раніше концерти (наприклад, №29, 27 та ін.). Згадка про них дає підстави твердити, що й «нові» хори композитора написано в період між 1796 (коли було оголошено про велику кількість концертів у пресі) та 1804 роками, а то й навіть одразу ж після 1796-го року. В усякому разі, до 1800 року Бортнянський міг написати не п’ять концертів, як відзначено в реєстрі 1804 року, а значно більше. Маються на увазі, зокрема, концерти № 32, 33 та двохорний № 3.

Можна припустити, що названі три концерти було написано й після 1800 року (до речі, з літератури про це нічого невідомо), однак за стилем вони нічим не відрізняються від раніших зразків цього жанру. Тому ми всіх їх відносимо до вітчизняного хорового концерту XVIII століття. Більша частина творів припадає на період царювання Катерини II, менша – на часи Павла І й окремі належать до олександрівської епохи¹.

Нумерування концертів було викликано не лише необхідністю їх систематизації, а, очевидно, й важливістю, визначення їх послідовності за ступенем складності й можливостями засвоєння їх хором. Справді, порівнюючи концерти між собою, ми бачимо переважання в перших гармонічного начала, а в останніх – поліфонії. Саме починаючи з концерту № 17 («Коль возлюбленна селения твоя»), ми часто зустрічаємося з фугатними формами; тим часом у концертах № 1-16 поліфонічні форми – явище рідкісне. Можливо, Бортнянський нумерував кожний новий твір. Не виключено, що подібна робота здійснювалася, коли постало питання про повне видання концертів. Про це достовірно знав один з найближчих друзів Бортнянського П. Турчанінов, який перший дістав згоду композитора на перекладення ним його творів для

___________________

1. В архіві М. Фіндейзена є виписка, зроблена ним із позначок) якогось Стороженка до видання двохорних концертів Бортнянського (надруковано в літографії Петра Розеліді в Санкт-Петербурзі й частково в Івана Фуса): «Кто бог велий» – на изгнание французов из Москвы». Фіндейзен зазначає, що це зауваження вказує на час написання даного твору. Однак останній уже значився в реєстрі і К.X. Гене в 1795 році, а французів вигнали з Москви, як відомо, значно пізніше. Очевидно, одне з виконань концерту було приурочено до цієї дати, як і інші концерти: «Кто взыдет на гору» – на освячення Казанського собору, «Слава во вышних богу» – на зустріч О.В. Суворова з Італії, «Воспойте, людие» – на зустріч Павла І при в’їзді до Москви на коронацію.