стане русских воинов», 30 арій та дуетів (російською, французькою та італійською мовами) з оркестром; 61 увертюра, концерти, сонати, марші, твори для духового оркестру, фортепіано, арфи та інших інструментів. Серед них були й п’ять творів Б. Галуппі, Д. Сарті, М. Березовського, Г. Алегрі, С. Гейне, Тіорді1. Віднайдення усіх цих творів становить величезний інтерес для науки2.
Після смерті Бортнянського його дружина Ганна Іванівна, намагаючись здійснити бажання свого чоловіка, в січні 1826 року подала прошения на ім’я імператора прийняти музичні твори, вигравірувані на дошках для придворного «співацького корпусу». Прошения її було розглянуто, і в документі придворного відомства від 29 квітня 1827 року, адресованого директорові капели, записано, що імператор наказав «купити у спадкоємців дійсного статського радника Бортнянського иотні дошки і різні твори його в рукописах за п’ять тисяч карбованців на користь Придворної співацької капелії». Матеріали про це в 1911 році знайшов І. Павловський в архіві Полтавського губернського управління (№ 129, зв. 28, 1827 р.) й опублікував їх у грудні того ж року в «Русской старине». З цієї публікації видно, що справа Г.І. Бортнянської затяглася. Міністр двору князь П.М. Волконський, до рук якого потрапило її прошення, тривалий час не давав ніякої відповіді.
Рапорт інспектора Придворної капели М. Толстого директорові хору Ф. Львову, який зберігається нині у фонді капели, свідчить, про те, що її керівництво відіграло дійову роль у цій справі. Спеціальним приписом від З травня 1827 року Львов дав відповідну вказівку своєму інспекторові, який 11 травня того ж року повідомив про покупку творів у Бортнянської. М. Толстой добре знав сім’ю Бортнянського. Цілком можливо, що саме за його порадою Бортнянська звернулася за допомогою
___________________
