музичних епізодів. Інтонаціями цих народних тем пронизані вокальні партії Мавки й Лукаша, з них виростають лейтмотиви кохання, весни і один з лейтмотивів Лукаша.

Музика оркестрового вступу до опери вводить нас в атмосферу весняного розквіту природи, радісного пробудження життя. Водночас тут експонується музична характеристика Мавки, образ якої невіддільний від природи. Основний лейтмотив Мавки, наче народжуючись з теми лісу, в подальшому розвивається в опері.

У музиці першої дії (зустріч Мавки і Лукаша на лісовій галявині) композитор розкриває головну ідею в ліричному аспекті, окреслюючи ніжний, поетичний образ Мавки і пробудження в ній світлого почуття кохання.

Великого смислового значення набувають тут сопілкові награвання Лукаша. Вони звучать на самому початку дії, пробуджуючи Мавку від довгого зимового сну («Весна ще так ніколи не співала, як отепер») і сповнюючи її серце незнайомим раніше почуттям. Інтонації цих награвань формують музичну мову героїні – вона напрочуд натхненна, виразна, пластична; в неї вплітаються ліричні весняні заклички і м’які мелодичні звороти народних дівочих пісень.

У мрійливому аріозо Мавки («І снилися мені...») з його прозорими барвами, виразними розспівами тонко змальовано її музичний портрет, сповнений краси і добра.

Ліричною кульмінацією першої дії стає дует Мавки і Лукаша («О світе, світе найкращий»), музика якого виростає з лейтмотивів кохання і весни.

Друга дія опери різко контрастує першій. Тут показано конфлікт двох світів: світлого, чистого світу Мавки і міщанського світу Килини й Матері. В музиці чути, як поступово витісняються ніжні, щирі інтонації Мавки і все напористішим стає побутовий музичний матеріал, яким характеризуються Килина й Мати. Всю першу картину цієї дії побудовано як ланцюг ансамблевих сцен, кожна з яких загострює конфлікт. З них найбільш психологічно насиченою є сцена Мавки і Лукаша (№ 11) з виразним схвильованим аріозним епізодом Мавки, яка переконує Лукаша не зраджувати свого високого мистецького покликання, адже воно дало їй, Мавці, живу душу («Як я його пізнала, у мене мов зродилось другеє в грудях серце»).

Цій сцені протиставляється «приземлений» дует Матері й Килини (№ 12, «Ходіть, ходіть же, Килинонько люба»). Лукаша все більше й більше поглинає обмежений міщанський побут. Його вокальна партія втрачає зв’язок з весняними награваннями й інтонаційно зближується з характеристикою Матері й Килини. Отже, музика опери В. Кирейка розкриває не лише зовнішній конфлікт, а й душевне роздвоєння самого Лукаша.

17

Віталій Кирейко (головна)

Лічильники

Яндекс.Метрика

Украина онлайн Каталог сайтов «ua24.biz»