Іванко ніби чує в них інтонації цієї пісні, а потім, узявши сопілку, сам награє мелодію, яка наче зродилася в його душі. Чистий прозорий звук флейти, м’який акомпанемент струнних підкреслюють чарівність і мрійливість цього наспіву.

Далі лейтмотив Івана багаторазово видозмінюється, по-різному забарвлюючись залежно від розвитку психологічної та сюжетної дії (мужньо-епічно звучить він у сцені появи Івана серед вівчарів на полонині, тужливо – при поверненні його до села після мандрівки, енергійно й рішуче – у сцені битви з Мольфаром). Особливо трагедійним стає цей лейтмотив у сцені смерті Івана.

На справжній народній темі побудовано й лейтмотив Марічки. Її ніжний, поетично-чарівний образ композитор змальовує за допомогою граціозної танцювальної коломийки. Цей лейтмотив стабільніший за характером – адже у спогадах Івана дівчина завжди залишається такою, якою він її покохав. Лише в їхньому останньому дуеті (третій акт) тема Марічки стає активнішою і, поєднуючись з темою Івана, включається у драматичну кульмінацію музики.

Три натхненно-поетичні адажіо (дуети) присвячені музичному розкриттю світлих почуттів Івана й Марічки: перше адажіо (перша картина першої дії), написане в прозоро-світлих барвах, відтворює зустріч Івана й Марічки, зародження їх несміливого почуття; друге (третя картина першої дії) розкриває щастя взаємного кохання; третє адажіо (третя дія, перша картина, Іван та Марічка-нявка) забарвлене в трагічні тони.

Палагну й Мольфара характеризує інша образно-емоційна сфера. Композитор більше підкреслює тут побутові елементи, в музиці переважають енергійні та рішучі інтонації (наприклад, у Мольфара – ритмічні звороти угорського чардаша, «вольові» синкопи, басові октавні ходи, що підкреслюють силу і самовпевненість сільського чаклуна).

Піднесено-поетичним і натхненним дуетам-адажіо Івана й Марічки протиставлені два дуети Палагни й Мольфара, позначені відвертою пристрасністю їх земних почуттів.

Важливою рисою балету Кирейка є яскравий симфонічний розвиток основних музичних образів. Це виявляється і в активному інтонаційному розгортанні тем, і в тісному переплетенні різних лейтмотивних інтонацій та утворенні на їх грунті поліфонічно насиченої, багатопланової музичної тканини.

Звертаючись до народних тем, композитор використовує і пряме цитування, і вичленовує, розвиваючи, окремі їх елементи; нерідко він вносить у народну мелодію певні зміни, які відповідають тонким нюансам переживань героя.

Яскраво окреслений народний характер мають масові сцени жанрово- танцювального характеру. Це й задерикуваті танці на весіллі Івана й Палагни (друга дія – Танець парубків та дівчат, Козачок), і мужні чоловічі