|
|
|
|
1. Семиступеневий звукоряд, утворений злиттям двох однорідних тетрахордів. Середній звук гептахорду є спільним для обох тетрахордів.
2. Назва семиструнної давньогрецької кіфари.
3. Вчення античної давньогрецької музичної естетики – теорія небесного гептахорду, за яким космос є гармонією семи планетних сфер, з яких кожна «настроєна» на певний звук.