1) піднебінно-зубної;

2) піднебінно-задньої;

3) задньоглоткової;

4) гортанної;

5) кістково-лицьової (маска);

6) внутрішньотрахейної;

7)грудної клітини;

8) черевно-діафрагмової;

9) нижньочеревної.

Вони складають своєрідну «клавіатуру» відчуттів, яка в поєднанні з різними видами слуху (звуковисотний, тембровий, ритмічний і т.д.), дає можливість співаку керувати процесом фонації.

Найбільш чіткими і тому важливими для співацького процесу є відчуття в зонах:

(1) – «опора звучання»;

(5) – «маска»; (2), (8) та (9) – «опора дихання».

Дефініцію вокально-тілесної схеми запропонував А. Сулерак (1955), хоча її наукове обґрунтування і докладний опис зроблений без назви Р. Юссоном в 1952 році.