В

Волинка

        
  •        Волинка 1. Старовинний народний пневматичний музичний інструмент, відомий в багатьох країнах під різними назвами: в Азербайджані – тулум , Аджарії – чибоні, Англії – бегпайп , Бєларусі – дуда, Болгарії – гайда, Вірменії – тик , Голандії – дуделзак, Грузії – гудаствірі , Молдові – чимпой, Німеччині – закпфейфе , Польщі – коза, Росії – дуда, Удмуртії – биз, Україні – баран, волинка, міх, Франції – корнемюз, Чехії – дуди , Чувашії – шапар, сарнай , а в Шотландії – волинка , де вона є найбільш поширеним народним інструментом. Волинка складається з кількох трубок, прикріплених до шкіряного мішка або пузиря з повітрям. Одна (рідко дві або три) трубка має отвори (як на свирілі або сопілці) і на ній можна виконувати нескладні мелодії; інші трубки під час гри безперервно звучать монотонним низьким звуком ( бурдон, органний пункт, педаль) на тоніці або домінанті, звідки походить висловлювання – «тягти волинку». Під час гри виконавець тримає волинку під пахвою або перед собою, натискаючи на мішок, куди повітря нагнітають ротом або за допомогою спеціальних педалей – міхом. Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент для супроводу танців.
  • 2. Невелика п’єса танцювального характеру з елементами наслідування звучання волинки


Музика. Словник-довідник. - Вид. 2-ге, переробл. і доп. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2009. - 352 с.

Поділитися з друзями

Лічильники

Яндекс.Метрика

Украина онлайн Каталог сайтов «ua24.biz»