|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сергій Я́рунський (Степанюк Сергій Анатолійович) (*16 січня 1970, с. Ярунь, Новоград-Волинський район, Житомирська область, Українська РСР) — український композитор, диригент, виконавець-мультиінструменталіст, філософ, член Міжнародної Гільдії Музикантів (IGMID), Національної спілки композиторів України у 1997–1998 та з 2008 року, Національної Ліги Українських Композиторів з 1998 року, Асоціації діячів естрадного мистецтва України з 1999 по 2003 роки, лауреат міжнародного конкурсу молодих композиторів «Бієнале Актуальних Мистецтв України» (2004 р., м. Київ).
В дитинстві був музичним вундеркіндом, мав гострий слух, чудову музичну пам'ять та разючий хист до імпровізації. З 9 років почав записувати музику, яку до цього (з 5 років) лише запам'ятовував, а найулюбленішою справою було «видобувати звуки зі всього, що попадало в руки». Першим вчителем музики був його батько Анатолій, в молоді роки — керівник самодіяльного духового оркестру, автор фокстротів та маршів (ноти не збереглися, бо клуб, де вони грали - згорів).
У 1984 році з відзнакою закінчив Новоград-Волинську музичну школу по класу баяна (викл. Карплюк А. В.)
У 1989 р. закінчив Житомирське музичне училище по класу баяна (викл. Савицький Л. О.) та композиції (факультатив у композитора Стецюка О. М.).
З 1989 по 1991 роки навчався в Рівненському Інституті культури (по диригуванню клас нар.артиста України Богдана Депо).
У 1989 та 1990 роках двічі їздив на консультації з питань композиції до Московської консерваторії в клас Миколи Сідєльнікова та Альберта Лємана.
У 1995 році закінчив Київську державну консерваторію (композиторський факультет, клас проф. М. Дремлюги та Я. Н. Лапинського).
В 1993 - 1997 роках входив до композиторського об'єднання "ВіССГ" (Вікторія Польова, Святослав Луньов, Сергій Ярунський, Григорій Немировський).
З 1997 року підписується псевдонімом Сергій Я́рунський, що походить від назви рідного селища.
Найрадикальніший представник українського музичного акціонізму кінця ХХ — початку ХХІ століть (поряд із Сергієм Зажитьком, Володимиром Рунчаком та Григорієм Немировським). Автор неординарних, чудернацьких творів, що створили композитору скандальну славу. Зокрема: інструментальна трилогія — Містерія-буф № 1: «мерзота»[1], «бридота»[2] та «гидота»[3] (за цей твір був виключений із Спілки композиторів України, спілчани не мали зауважень до самої музики, але дійство сприйняли як образу почуттів віруючих) — 1996 р., «Оранжерея кактусів» — камерна симфонія № 1 (1992,1994), «Метаморфози» - симфонія для ф-но № 1 (1991), «Кощуна» — симфонія № 4 для ф-но, (1995), «Кибаліон», симфонія-трансмутація для симфонічного оркестру та органа (1995), «Стриптиз-реквієм» — (1998, 2004 рр.), Містерія-буф № 2, «Вій» (2009), «Атавіза» — футуристичний квартет (2015), тощо.
НОВИНИ
