У 1903 році, коли композитор писав свої кращі твори до слів Шевченка, Франка, Лесі Українки, виникли два романси на тексти Г. Гайне (обидва – у перекладах Агатангела Кримського) – «У мене був коханий рідний край» та «Із сліз моїх». Композитор обрав вірші, що є перлинами лірики великого німецького поета і які становили джерело натхнення багатьох інших композиторів-романтиків – М. Римського-Корсакова, О. Бородіна, М. Лисенка та ін. У перекладі А. Кримського в солоспіві «Із сліз моїх» образ дитини (Kindchen), до якої звертається поет, замінено образом коханої («любки»). Легкий відтінок смутку в душі поета не може перебороти захоплення весною.
Солоспів «Із сліз моїх» (D dur) є чудовою мініатюрною ліричною замальовкою, одним із найкращих солоспівів Д. Січинського. З високою шляхетністю композитор утілює свій авторський задум, особисто дуже близький йому, який безпосередньо випливає з самого тексту вірша Гайне, з його безмежною простотою й щирістю
Вокальний діапазон твору – d1-a2 (для тенора – октавою нижче). Початкова ідея солоспіву-баркароли викладена в першій побудові, що є cиметричним періодом квадратної будови (4+4), якому передує короткий 2-тактовий вступ-перед’ікт (у темпі Andantino). Як зазначає американський музикознавець українського походження Василь Витвицький, дослідник вокальної творчості митця, це єдиний солоспів Д. Січинського, написаний у мажорній тональності (D dur) [Витвицький В. Старогалицька сольна пісня ХІХ століття / Вступ ст. та упор. В. Пилипович / Василь Витвицький. – Перемишль, 2004. – 157 с.; Витвицький В. Денис Сівчинський // Старогалицька сольна пісня ХІХ століття. – Перемишль, 2004. – С. 95-110. , с. 106]. Однак зазначену мажорну тональність автор ніби навмисне уникає, адже в тексті розповідається про невтішні сльози поета. Січинський повсякчас підкреслює його почуття тонким нюансуванням ладо-гармонічних засобів. Приміром, у другому реченні першого періоду зі словами «зітхання мої обернулись у хори співучих пташок» фраза зі словом «зітхання» (тт. 7-8) супроводжується логічним відхиленням у мі мінор (тональність другого щабля). Невибаглива мелодія у першому періоді розвивається хвилеподібно, короткими уступами на тлі баркарольного ритму (розмір 6/8) в динаміці р. Для неї типовим є стрімкий відхід від основної тональності, з відхиленням до субдомінантової сфери (ІІ щабель) та переходід до однойменної тональності (сі мінор). Від початку й до завершення солоспіву основна тональність не витримана, модуляційний план розвивається невимушено.
У другому періоді, що складається з трьох симетричних квадратних побудов, тональний розвиток однотипного фактурного рисунку органічно слідує за текстом, досягаючи у точці золотого перетину найвищої кульмінації (у т. 8 на слові «журбі» на домінантовій гармонії паралельної тональності), що органічно повертає через відхилення у ІІ щабель основну мажорну тональність.
Фортепіанний супровід побудовано на розкладених акордах, що нагадують супровід гітари або лютні. Він лише на короткий час змінюється у кульмінації другого періоду (тт. 18-20), коли виступає унісоном до вокальної партії. Загалом цей солоспів надзвичайно органічний і перегукується з багатьма сторінками вокальної лірики австрійського композитора-романтика Франца Шуберта.
(1903 р., слова Генріха Гейне, переклад Лгатангела Кримського)
Вокальна музика Д. Січинського є яскравою ілюстрацією стильових рис так званого європейського романтизму, бездоганний художній смак якого розвивався у тісному взаємозв’язку з перлинами світової поетичної лірики, серед яких чільне місце посідає поезія Г. Гейне, що стала джерелом натхнення численних композиторів-класиків.
Названі вокальні мініатюри демонструють зрілий період творчості композитора. Довершений музичний лаконізм інтерпретації художнього образу у цих солоспівах створений автором різною технікою музичного втілення. Так, величава мелодична розміреність і речитативна наспівність романсу «У мене був коханий рідний край» контрастує з теплотою мажорно-просвітленої кантилени «Із сліз моїх», які надзвичайно точно відтворюють настроєвий характер кожного з них. У першому випадку — це туга і біль за знедоленим краєм митця-патріота, а в другому — щирість кохання, пробудженого буйством весни, пристрасний душевний порив, підкреслені відповідним, розгорнено-вільним інструментальним супроводом, насиченим модуляціями.
У супроводі до романсу «У мене був коханий рідний край» (тональність — g-moll) автор використав цікаві підголоскові звучання самостійних щодо вокальної мелодії мотивів і фраз. Крім цього, у творі музикознавці відзначають деякий вплив на творче натхнення композитора Бетховена і Шопена, характеризуючи майстерне використання баса у фортепіанній партії, що надає особливої ваги паузам і довгим ритмічним тривалостям у мелодії твору.
Солоспів «Із сліз моїх» вважається спеціалістами одним із найкращих у пісенній творчості Д. Січинського, який відображає вишукану шляхетність і смак композитора, безмежну простоту і щирість у використанні музично-технічних засобів для відтворення художнього образу, до речі, єдиного твору, написаного у мажорній тональності (d-dur). Модуляції, використані композитором у фортепіанному супроводі, мають характерні і надзвичайно влучні відхилення, а розгорнені акорди майстерно підтримують вокальну партію.
Обидва твори написані для високого голосу, з широким і рівним діапазоном, який вирізняється м’якою і «оксамитовою» тембровою фарбою середньої ділянки голосу та яскравими і дзвінкими, емоційно насиченими високими нотами, зокрема стрімким кульмінаційним «ля» другої октави. Широкий діапазон творів вимагає зрілої техніки співу, щирості та емоційності фразування у відтворенні художнього образу.
