|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кантати «Лічу в неволі», «Дніпро реве», «Дума про Нечая», романси «Бабине літо», «Як почуєш вночі» та інші завдяки своїй яскравій і глибоко емоційній мелодиці, тісно пов’язаній з народною пісенністю, щирості і безпосередності висловлювання мали величезний успіх ще за життя композитора; живуть вони і в наш час. Хори Січинського увійшли до репертуару багатьох колективів УРСР, романси виконуються видатними радянськими співаками.
Крім композиторської діяльності, Січинський провадив велику музично-громадську роботу. Як організатор, педагог і диригент він брав участь у створенні перших музичних товариств та селянських самодіяльних колективів у багатьох містечках Галичини.
Творча й музично-просвітительська діяльність Січинського сприяла справі розвитку прогресивного українського мистецтва. Однак несприятливі умови суспільно-політичного життя західних областей України призвели до того, що він не зумів по-справжньому розкрити свій талант і загинув у розквіті творчих сил.
Січинський був першим композитором Західної України, який відважився ступити на важкий шлях композитора-професіонала, поклавши початок професіональній музиці, що потім так блискуче розвинулася в творчості С.П. Людкевича та молодшого покоління радянських композиторів, земляків Січинського.
Життєвий і творчий шлях Січинського може служити яскравим прикладом безправного і приниженого становища художника в буржуазному суспільстві. Цей композитор-професіонал не мав ніякої підтримки з боку офіційних кіл. Адже він перший наважився заперечити неписаний закон, що музика – заняття приємне, але несерйозне, перший присвятив своє життя лише творчості.
Відмовившись від створення легких салонних п’єс і сентиментальних романсів, Січинський кинув виклик смакам буржуазії. В основу своїх творів він клав сповнену гнівного протесту проти експлуататорського суспільства поезію Т. Шевченка та І. Франка. І був приречений цим же суспільством на нужденне, голодне існування.
НОВИНИ
