Коли вдуматися в трагедію життя композитора, то стане зрозумілим, чому в його творах стільки смутку, трагізму, а деколи й розпачу.
Спадщина Січинського в дорадянський період настільки мало вивчалася, що вагома частина її втрачена, і зараз важко встановити дати написання багатьох його творів і навіть деякі біографічні дані композитора.
Денис Володимирович Січинський народився 2 жовтня 1865 року в селі Клювинцях Гусятинського (колишнього Копичинецького) району Тернопільської області. Батько майбутнього композитора, за професією вчитель, працював тоді як фінансовий управитель панського помістя. Село Клювинці, що і зараз знаходиться далеко від залізниці, в час, коли народився Січйнський, було зовсім відірване від культурних і економічних центрів. Населення села було вбоге, відстале і суцільно неписьменне.
У такому оточенні минули дитячі роки майбутнього композитора. Тут він побачив важке, безрадісне життя односельчан, почув їхні прекрасні пісні. Січинський глибоко полюбив свій народ та його пісенні багатства. Ця любов виявилась пізніше в громадській діяльності і творчості композитора. Однак йому не довелося довго жити в Клювинцях, бо батько часто змінював місце праці, а вступивши до школи, Січинський зовсім і назавжди відірвався від сім’ї.
Спочатку він навчався в Станіславі (сьогодні – Івано-Франківськ), потім – у Тернополі, де закінчив початкову школу і вступив до гімназії.
У ці роки (1879-1887) викладання тут провадилося німецькою і польською мовами. За розмову по-українськи навіть поза школою учнів карали. Педагогами були переважно німці або знімечені чехи. Проте з 60-х років минулого століття в містах, де були гімназії, в тому числі і в Тернополі, передова молодь організовувала таємні гуртки, у яких вивчалась рідна мова, література та історія. Вони охоплювали майже всіх гімназистів-українців, тому немає сумніву, що й Січинський брав у них участь. З особливим захопленням молодь читала поезії Т. Шевченка. «Кобзар» великого поета переписувався від руки, бо друковані видання на той час були рідкістю. В гуртках читалися твори І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Вовчка, І. Нечуя-Левицького, Ю. Федьковича, О. Пушкіна й М. Гоголя. Велику роль у духовному розвитку майбутнього композитора відіграли також п’єси І. Котляревського, М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, П. Мирного та твори галицьких письменників, що ставив «Руський народний театр», який часто приїжджав до Тернополя.
