У 1896 році Січинський отримав посаду капельмейстера закладу для сиріт в Дроговижу над Дністром біля Стрия. Тут він працював два роки. В його обов’язки входило не тільки навчання вихованців співу та гри на інструментах, але й керівництво їхнім духовим оркестром і створення репертуару для нього. В цей період композитор написав багато оригінальних творів, переважно танцювальних, та обробок народних пісень. З них нам відомі лише марш «Сагайдачний» (в авторській редакції для фортепіано) і «Чеська полька». Для уроків хорового співу композитор гармонізував велику кількість народних пісень, які також до цього часу не знайдені.
Під кінець 90-х років твори Січинського почали виконуватися частіше. Особливо великим успіхом, завдяки драматичній глибині, простоті і доступності музичної мови, користувалася кантата «Дніпро реве», яка зайняла постійне місце в програмі шевченківських концертів у Львові, Тернополі, Станіславі, Бережанах та інших містах Галичини; часто виконувалася як професіональними, так і самодіяльними хорами «В’язанка народних пісень».
У 1899 році композитор переїхав до Станіслава і жив там, з невеликими перервами, до самої смерті. В час приїзду Січинського тут вже склалися певні зачатки професійного музичного життя. В 1896 році був заснований станіславський «Боян», при якому працювали музичний і драматичний гуртки, влаштовувалися концерти. Але цьому товариству не вистачало достатньої організованості і цілеспрямованості у роботі, не було вмілого і досвідченого керівника, який би віддав усю душу справі поширення музичної освіти. Ним став Денис Січинський.
Матеріальні умови життя композитора в Станіславі були дуже важкі. Він був одним з керівників «Бояна», його головним диригентом, а також викладачем фортепіано в новоутвореній музичній школі. Щоправда, останнє скоріше було виконанням почесного громадського обов’язку, ніж працею для заробітку. В «Бояні» йому платили надзвичайно мало, бо фонди товариства складалися лише з членських внесків. Крім того, Січинський працював учителем музики в інституті для дівчат, давав приватні уроки, аранжував чужі твори і навіть займався їх переписуванням. Всі ці заняття забирали у композитора дуже багато часу і сил.
Проте композиторові вдавалося поєднувати громадську і творчу роботу. Час праці Січинського в станіславському «Бояні» був періодом найбільшого розквіту цього товариства. Діяльність його позначилася, насамперед, на збільшенні кількості і підвищенні художнього рівня концертів. Під керівництвом Січинського станіславський «Боян» став одним з кращих хорів краю і відігравав особливо велику роль у справі популяризації нових творів галицьких композиторів В. Матюка, С. Воробкевича, Й. Кишакевича, М. Кумановського, О. Нижанківського, Ф. Колесси, а також самого Січинського.
