Однак видання кількох творів не могло забезпечити Січинському прожитку. Інколи композитор отримував замовлення на написання, а частіше на аранжування пісень і п’єс для фортепіано, але ця робота, крім того, що відривала його від основних творчих задумів, оплачувалася надзвичайно мізерно. В 1903-1905 роках Січинський склав збірки «152 українські народні і патріотичні пісні» та «Популярні пісні для дитячих голосів». Власник книгарні в Станіславі Гасклер, на замовлення якого писалися ці твори, платив Січинському лише по 1 кроні за пісню.
Умови життя композитора ставали дедалі гіршими. Часто він не мав зовсім грошей, жити доводилося на піддашші готелю, а то й на лавці в парку. В такому становищі застали Січинського революційні події 1905 року, відгук яких з Росії долинув і до Західної України. Передові діячі культури, вітаючи російську революцію, відгукнулись на неї своїми новими революційними творами.
У творчості Січинського ми теж бачимо слід тих великих подій і доказ того, що він палко бажав своєму народові визволення. В 1905 році композитор відредагував написану ним ще в 90-х роках пісню «Над гори, до хмар», у якій тепер звучав прямий заклик до боротьби. В 1904 році переклав для струнного квартету і фортепіано записані композитором О. Нижанківським слов’янські гімни. Характерно, що Січинський вибирав саме революційні гімни. Через два роки він зробив їх перекладення для чоловічого хору з фортепіанним супроводом.
До цього періоду належить також написання чудового романсу «Гей, лети, павутиння», або «Бабине літо», який у ясних почуттях передає настрій тихої сумної осені й горе самотньої людини.
В роки реакції творча активність композитора не знижується. Він залишається демократом, його твори виражають гнівний протест проти пригноблення народу. Це написані в 1906-1907 рр. хори «Минули літа» на слова Т. Шевченка та «Мій краю коханий». У 1906 році композитор задумує монументальний твір на текст І. Франка «Журавлі» з циклу поезій «З вершин і низин». В 1907 році пише пісню для тенора з фортепіано на власний текст «Паду чолом до скелі», у якій вболіває за долю поневоленого народу. Приблизно в той же час була написана також більшість фортепіанних п’єс Січинського, переважно «Пісні без слів».
