Хоч всі романси Січинського і спираються на український мелос, лише мала частина з них інтонаційно пов’язана з народною піснею. До них можна віднести згадану «Думу про Нечая» та частково «У гаю, гаю». Значно більше місце в творчості Січинського займають романси і драматично насичені монологи, в яких інтонації музичного фольклору подано в своєрідному переосмисленні композитора.
Для романсів Січинського не властиві настрої ліричної спостерігальності, пасивного спокою, описи картин природи. В них переважає романтична схвильованість і піднесеність, вони насичені справжнім драматизмом. Ті романси композитора, в яких втілюється український мелос з його щирістю і безпосередністю висловлювання, забезпечили йому велику популярність серед широких мас слухачів. «Бабине літо», «Finale», «Як почуєш», «І золотої» є високохудожніми зразками української вокальної лірики.
Образи романсів композитора, незважаючи на те, що він не прагнув об’єднувати їх однією спільною ідеєю, дуже близькі за своїм змістом і настроєм. Переважно це глибокий біль і жаль за нездійсненими мріями молодості, гнів за змарноване життя людини в тогочасному суспільстві. Остання з названих тем, випливаючи з умов життя Січинського, стала одним з головних лейтмотивів його творчості. На жаль, з текстів поетів- демократів композитор вибирав мало поезій з яскраво вираженою соціальною тематикою. Вона проглядається лише в трагедії людини у буржуазному суспільстві. З усієї романсової творчості Січинського, яка охоплює біля двадцяти виданих зразків, тільки в двох яскраво виражений протест проти соціальної нерівності. Це «І золотої, й дорогої» на текст Шевченка і «Паду чолом до скелі» на слова самого композитора. Тут слід відзначити як позитивний факт і його звернення до текстів німецького поета Г. Гейне. Два романси на його слова – «У мене був коханий край» та «Із слів моїх» проникнуті світлим, оптимістичним настроєм.
З останніх романсів композитора один написаний на народні слова, інші – на тексти галицьких поетів (українських і польських). Не всі вони є зразками високохудожньої вокальної лірики Січинського. Серед них кілька, що свідчать про тимчасове зниження його ідейних позицій і творчої вимогливості. До таких належать частково «Мені байдуже» та «І не питай», я особливо «Моя могила» на текст В. Александровича і «Так треба терпіти» до слів польського поета-дилетанта А. Людвіга. Музична мова цих романсів позначена різностильністю, неоднорідністю, сентимен-тальністю. Видно, що вони створювалися без попереднього продумання, під безпосереднім впливом хвилі почутчя. Однак таких творів у композитора не багато. Більшість же – це високохудожні зразки вокальної лірики.
Для музичного втілення текстів композитор користувався переважно жанрами романсу, пісні, думи. І хоч переважає романс, у Січинського він гнучкий й різноманітний: у творах на слова Гейне – кантилена, в романсах «І золотої» та «Як почуєш» – схвильовані драматичні монологи, «У гаю, гаю» – помітна близькість до народної пісні. Найчастіше всі ці елементи переплітаються разом в одне ціле. У Січинського немає «однопланових» творів – найбільш спокійна і плавна кантилена завжди переривається драматичним речитативом. Всі засоби музичної виразності композитора
випливають із змісту творів. Характерним для нього б вживання мінорних тональностей, лише пройнятий світлим настроєм романс «Із сліз моїх» написаний у ре мажорі. Із змісту випливає також і форма романсів. Майже не зустрічається куплетна, строфічна побудова, найчастіше присутня наскрізна. Це романси «Як почуєш», «Не співайте» (з елементами двочастинності), «Дума про Нечая», «І золотої», «У мене був», «Із сліз моїх», «І не питай». Сказане стосується і хорових творів, наприклад кантати «Лічу в неволі» та деяких хорів.
Вокальним творам Січинського не властиві точні повторення. Крім наскрізної, найчастіше він користувався тричастинною («Кілько дум», «Бабине літо», «Мені байдуже», «Я тебе люблю») та двочастинною («У гаю, гаю», «Не співайте», «Finale») формами, причому реприза у нього завжди динамічна, несе в собі згусток ідеї твору, його драматургічну кульмінацію. Така вільна форма часто допомагає композиторові щиро і переконливо втілити зміст тексту.
