На текст І. Франка з «третього жмутку» поезій «Зів’яле листя» написаний чоловічий хор «Даремне, пісне». Це один з найбільш популярних творів Січинського, який часто співався хоровими колективами, незважаючи на трудність виконання. Чудово зливаючись із змістом тексту, хор пройнятий сумним, розпачливим настроєм тих, на щастя, рідких хвилин у житті композитора, коли він переставав вірити навіть у свій талант, коли єдиний вихід бачив у смерті. Для мелодики і фактури цього твору, як і для хорового стилю Січинського взагалі, характерні виразність інтонацій, рух коротких, уривчастих фраз, карбований ритм, строго акордова фактура і тонке нюансування.
Хор укладається в симетричну тричастинну форму, середня частина якої розвиває інтонації першої теми і не вносить контрасту. Реприза тут динамічна, вона готує кульмінацію, що припадає на самий каданс.
Незважаючи на позитивні якості твору, його виразність і доступність, на ньому позначилась випадковість у відборі матеріалу. Поруч з гарною, співучою мелодією з’являються і стерті, трафаретні звороти. Яскравим прикладом цього може служити каданс із стрімким пасажем вгору і рухом на зменшену кварту вниз до тоніки, або ж типова фраза з сентиментального міщанського романсу – хід на малу сексту вгору та спадання з оспівуванням секунд (також і збільшеної). Та це лише окремі недоліки, що не ослаблюють загального враження від хору.
На текст «Пісне моя» з цього ж циклу ліричних поезій І. Франка Січинський написав два твори: мішаний хор a cappella і пісню з фортепіанним супроводом. Дату появи обох творів можна встановити тільки приблизно – 1901-1905 рр. Між сольною піснею і хором майже немає різниці: та ж тональність, анітрохи не змінені ні мелодія, ні гармонія чи характер музики в цілому. Супровід пісні вказує на те, що вона була створена пізніше від хору, бо фактура акомпанементу скоріше хорова, ніж фортепіанна.
Композитора глибоко схвилював зміст вірша Франка, що так близько торкався його життя:
«Пісне моя, ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти».
Музика Січинського співзвучна до слів. Це схвильована декламація, постійно високий регістр якої надає вокальній лінії напруженості і драматичної сили. Повторення одного звука і ритмічне остинато справляє гнітюче враження. Ритм в даному хорі несе в собі драматургію статики. Форма пісні, відповідно до кількості строф, наближається до тричастинної з динамічною репризою, хоч вона і об’єднана єдиною лінією розвитку, яка призводить до кульмінації в кінці. Музична кульмінація повністю співпадає тут із текстовою:
«Пісне, напоєна горем-отрутою,
Час вже тобі на спокій».
Склад хору тут не зовсім вдалий, фактура надто насичена і перевантажена. Для мішаного хору, котрий вимагає місцями часткового виділення окремих партій і тембрів, Січинський писав так, ніби для чоловічого: або суцільними акордами, або в унісон. Те саме і в сольному варіанті. Майже хорова фактура супроводу з постійним дублюванням мелодії робить його тяжким. Лише в середній частині у супроводі частішає ритмічна пульсація, вона стає більш схвильованою і виразною.
