В останні роки життя в Січинського знову зростає інтерес до поезії Шевченка. Правдоподібно, що в кінці 1906 або на початку 1907 року він написав дуже цікавий твір на слова Шевченка «Минули літа молодії». В листі до Я. Ярославенка від 7 лютого 1907 року він пропонував видати свою новонаписану композицію. Однак твір з причини відсутності фондів не був надрукований і потім загубився. Лише випадково з цього великого твору для мішаного хору з оркестром залишилася неповна хорова партія других тенорів і басів, яку, мабуть, хтось почав переписувати і не закінчив. Те, що залишилося, не дає, на жаль, можливості проаналізувати і по- справжньому оцінити твір. Ми можемо тільки сказати, що характер музики відповідає текстові Шевченка. Виразна мелодія складається з коротких фраз, її гнучка лінія чудово передає відтінки тексту, переходячи від широкої кантилени до наспівного речитативу. У другій частині важкий, безнадійний настрій («Сидиш один, поки надія одурить тяжко, осміє...») передається монотонним плином мелодичної лінії. Особливо сильне враження справляє кода, де основна ідея твору підкреслюється унісоном голосів. Проникливо звучить трикратне повторення «не жди» спочатку в низькому регістрі, потім низхідним хроматичним рухом на октаву вище і невизначене закінчення на терцовому звуці.
В цілому твір багатий виражальними засобами – тонким динамічним нюансуванням, змінами темпу і характеру мелодики (із співучого на речитативний), оркестрового і вокального тембрів та гармонії. З цих причин
хор «Минули літа молодії» Січинського заслуговує сучасного композиторського опрацювання і внесення до репертуару наших колективів.
До останніх років життя композитора можна віднести також чоловічий хор a cappella «Мій краю коханий». Оригінал твору не зберігся, і він дійшов до нас тільки в обробці С. Людкевича. Жоден твір Січинського не виражає такої глибокої любові до батьківщини, як цей. Хор насичений революційним духом, в ньому заклик до єднання на визвольну боротьбу. І не зважаючи на те, що музика витримана в мінорі, вона пройнята оптимізмом. Форма твору тричастинна з динамічною репризою. Перша частина – Andante lugubre, в мі мінорі, – виражає перейняте глибоким болем запитання:
«Мій краю коханий, моя Україно,
Бездольная нене, ти рідна моя...
Скажи, коли тобі... коли твоїм дітям Заблисне, засяє свободи зоря?
Скажи, коли врешті твій люд безталанний Залізнії пута розломить, порве,
Коли і для нього день волі настане,
Коли його щасна доля обніме?»
В активних інтонаційних ходах цієї частини з початковим рухом на кварту, в її чітко карбованому ритмі акордів втілена прихована сила і незламна воля. Важливим засобом виразу служить гармонія. Свіжо звучать плагальні звороти, розв’язання акордів домінантової групи в субдомінантову (наприклад, в 5-му такті першої частини). Композитор часто користується альтерованими акордами як субдомінантової, так і домінантової групи, за їх допомогою проводить хроматичну модуляцію. Крім того, дуже часто застосовується еліпсис. Так, наприклад, у першій фразі перехід від D■(6@5) мі мінору в IV ля мінору відразу надає творові характеру напруженості і сили.
