З 1882 року тут святкувалися роковини Шевченка. При товаристві «Руська бесіда» на початку 80-х років був заснований чоловічий і жіночий хори, у яких вперше виступила співачка С. Крушельницька. Відтоді концерти і музично-літературні вечори стали частішими.
Найбільш цінне, що почерпнув Січинський у гімназії, це засади хорового співу. Хор Тернопільської гімназії був широко відомий у Галичині. Музична обдарованість Січинського звернула на себе увагу гімназійного вчителя співу і музики Льва Левицького, який познайомив майбутнього композитора з основами музичної грамоти і почав навчати гри на фортепіано. Пізніше Січинський вчився у Вайгнера, колишнього учня відомого в той час у Львові директора музичної школи Марка, але ця наука тривала недовго.
В час навчання Січинського у Тернопільській гімназії директором місцевого музичного товариства був досить відомий піаніст, органіст і композитор В. Вшелячинський. Випадково помітивши на одному з концертів, з яким захопленням хлопець слухає музику, він пересвідчився у його здібностях і почав безкоштовно навчати гри на фортепіано й теорії музики.
Як згодом писав Д. Січинський у своїй «Автобіографії», наука у Вшелячинського була основою для всієї його композиторської і музичної діяльності. Вшелячинський був дуже обдарованою і освіченою людиною, прекрасним педагогом. Він не тільки сумлінно працював з Денисом, але й відкрив для нього свою бібліотеку.
Очевидно, тут Січинський вперше познайомився з музичною західноєвропейською класикою, а також з творами Чайковського, якими він захоплювався протягом всього життя.
В останні роки навчання у Вшелячинського (1886-1887) Січинський написав перші власні твори: кілька хорів, пісні для голосу з фортепіано та фортепіанні мініатюри. Серед хорів переважали обробки народних пісень. Проте жоден з цих творів не зберігся.
У 1887 році Січинський закінчив гімназію і, не маючи матеріальних засобів для продовження освіти, змушений був шукати заробіток. Деякий час композитор працював дрібним урядовцем в намісництві у Львові, але незабаром його звільнили з цієї посади, і він переїхав до Коломиї. Тут він написав багато творів для цитри, яка була в той час одним з найпопулярніших інструментів у колах інтелігенції. Серед них переважали обробки відомих народних пісень; оригінальних творів, як згадував під кінець життя композитор, було більше п’ятдесяти, але жоден з них до нас не дійшов.
