Трагічною сторінкою біографії Січинського було його друге відвідання Коломиї. У місті тоді спалахнула епідемія холери, і композитор, позбавлений будь-яких засобів до існування, працював на перевезенні трупів. Нарешті, звільнений і з цієї «посади», доведений до розпачу, він прийшов пішки, босий і обдертий до Львова. Тут він прожив майже два роки (1893-1895), заробляючи на хліб лекціями і такими «музичними» роботами, як переписування нот та аранжування популярних творів. Час від часу йому доводилося також працювати рахівником чи бухгалтером на приватних підприємствах. Але запальна натура і прагнення до творчої свободи штовхали його на пошуки іншої праці.
Початок 90-х років XIX століття на Західній Україні позначився великим зацікавленням передової інтелігенції до збирання і вивчення народної творчості. Знайомство Січинського з І. Франком та іншими прогресивними діячами спричинило те, що композитор увійшов до складу комітету по збиранню і публікації українських народних пісень. В 1894 році цей комітет у складі композиторів О. Нижанківського, Ф. Колесси, Д. Січинського, письменників І. Франка, М. Павлика, фольклориста О. Роздольського та інших культурних діячів звернувся з закликом до народу збирати і надсилати народні пісні. Діяльність цього комітету була тією основою, на якій базувався пізніший розвиток фольклористики на Західній Україні.
У 1895 році Січинський вперше виступив як музичний критик, рецензуючи нові твори українських композиторів («Хустина» Г. Топольницького, «Вечорниці» П. Ніщинського) та виступи видатних виконавців (С. Крушельницької, О. Мишуги, М. Левицького та інших).
Проте цілковита відсутність заробітку у Львові примусила композитора переїхати 1895 року до Перемишля, де він отримав посаду диригента перемишльського «Бояна». Тут Січинський став душею музичного життя. Колись, на початку XIX століття і аж до 70-х його років, воно інтенсивно розвивалося, але під кінець 90-х почало виявляти ознаки занепаду. Товариство «Боян» тут було засновано лише у 1891 році. Хор його часто давав концерти як у самому Перемишлі, так і в навколишніх містечках і селах. Диригенти «Бояна», в тому числі й Січинський, створювали селянські хори і допомагали у їх роботі, організовували артистичні мандрівки, які 9 сприяли поширенню музичної культури серед народу. Але і в Перемишлі композитор жив недовго, бо більш ніж скромна й нерегулярна платня в «Бояні» не могла його матеріально забезпечити.
