Творча спадщина Січинського містить багато незавершених фрагментів, уривків і навіть закінчених творів без назви, без тексту і дати. Основна причина цього — мандрівне життя композитора. Після смерті його спадщину доводилося розшукувати по всій Східній Галичині. Найчастіше він залишав свої твори і уривки там, де вони були написані, нерідко забуваючи про їх існування. З другого боку, передчасна смерть перешкодила йому викінчити багато задумів, в тому числі і найбільший з них – оперу «Роксолана».
Серед незавершених творів Січинського найбільше хорових, які, як відомо, займають основне місце в його спадщині. У них ми спостерігаємо, що Січинський інколи писав музику для хорів без слів, підписуючи текст пізніше. Цей, в принципі негативний метод творчості, що допускає відрив музики від тексту, став крім того ще й перешкодою при вивченні і опублікуванні закінчених творів Січинського. Правда, тут можливе припущення, що Січинський знав вірші напам’ять і тому не переписував їх на папір.
Факти написання музики без тексту зустрічаються, зрештою, у композитора не так уже й часто. Переважно ми спостерігаємо у його хорах глибоке проникнення в поезію Шевченка, Франка та інших видатних поетів. Серед рукописних матеріалів композитора зустрічаються вірші, написані його рукою, а поруч з ними – ескізи музики. Як приклад, можна навести поезію І. Франка «Полуднє», яка, очевидно, зацікавила композитора, бо він переписав її на нотний папір, але музику так і не створив.
Ще більш прикрим в факт, що серед рукописів Січинського ми знаходимо окремі частини закінчених композицій великих масштабів, яких в цілості однак, годі відшукати. До таких належать хори «Минули літа молодії», «Журавлі» та багато інших.
Творча спадщина Січинського зберегла свою вартість завдяки демократичній і реалістичній спрямованості тематики, текстів і жанрів, змістовності і мелодичній красі мови. Січинський – композитор переважно вокальний. Справа тут не тільки в жанрах, айв насиченості його творчості мелодійністю і українською народною пісенністю. Саме це зумовило широку популярність творів композитора.
У Січинського, як і в творчості його попередників – композиторів Західної України, переважає хоровий жанр. Найбільш масовий, він був найбільш доступним для виконання в умовах того часу. Не менше місце займає в творчості Січинського сольний вокальний жанр. Романси композитора завдяки глибині і безпосередності висловлювання міцно увійшли до концертного репертуару і до сьогоднішнього часу користуються незмінним успіхом.
Визначну історичну роль відіграла також опера «Роксолана», як перша на Західній Україні на сюжет з української історії.
Реалістичне спрямування творчості Січинського визначив, передусім, його тісний зв’язок з народною творчістю і демократичними традиціями української та російської музичних культур. Особливо благотворно позначився на музичній діяльності композитора вплив М. В. Лисенка. Це виявилося в опорі Січинського на фольклор і прогресивну поезію, у виборі тематики і жанрів.
Як і Лисенко, Січинський прагнув розширити рамки української музики, збагативши її новими жанрами. Це відноситься перш за все до інструментальної музики. Вслід за Лисенком Січинський почав писати перші фортепіанні п’єси на Західній Україні та інші твори інструментального жанру. Як і у Лисенка, в творчості Січинського велике місце зайняла сольна пісня у супроводі фортепіано і такий вокально-інструментальний жанр, як кантата.
