В цей період заробляти на прожиття Січинському доводилося різними способами. Він, наприклад, організував чоловічий квартет, у якому сам співав другим тенором і з великим успіхом гастролював з ним по містечках Галичини. Репертуар квартету складався переважно з творів місцевих композиторів (наприклад, пісня І. Воробкевича «Сині очі» чи аранжовані Січинським народні пісні).
У 1888 році він написав пісню на текст Т. Шевченка «У гаю, гаю» та чоловічий хор «Коби я був пташкою» на слова галицького поета І. Грабовича. Пізніше ці твори стали першими, які Січинському вдалося надрукувати через чотирнадцять років після їх створення. В кінці 80-х років Січинський написав чоловічий хор на текст Т. Шевченка «Один у другого питаєм». Відомий в обробці композитора С. Людкевича, він відзначається великою глибиною задуму і зрілістю музичної мови.
Працюючи над собою як композитор, Січинський не переставав мріяти про продовження освіти. Восени 1888 року, зібравши невелику суму грошей, він приїхав знову до Львова і вступив до університету на юридичний і теологічний факультети. Проте перспектива вигідної посади після закінчення університету недовго приваблює композитора, і його перемагає непоборне прагнення стати музикантом.
Велику роль у цьому рішенні відіграла випадкова зустріч Січинського з його колишнім вчителем В. Вшелячинським, що в той час був професором Львівської (польської) консерваторії. За його порадою Січинський вступив до класу гармонії і контрапункту професора К. Мікулі, учня Шопена. За три роки навчання у Мікулі (1890-1892) він завершив свою музичну освіту; працював інтенсивно й наполегливо, віддаючи науці всі свої сили. В цей час Січинський майже нічого не писав, крім необхідних вправ з гармонії та контрапункту. Не маючи ніяких засобів до існування, композитор заробляв епізодичними приватними уроками.
З творів цього періоду до нас дійшла тільки пісня на слова Уляни Кравченко «Кілько дум тут переснилось» (написана в 1891 році і надрукована в «Альбомі пісень» Січинського 1908 року) та «Дума про Нечая» для тенора з фортепіано.
