(1905 р., слова Люціана Ридля)
Романс на слова польського поета Л. Ридля написаний композитором в найскладніший період життя — в період упадку душевних і фізичних сил, як протест проти історичної несправедливості і кризи суспільства, що привели народ до духовного зубожіння, а його самого до краху ілюзій і втрати останніх сподівань на особисте щастя.
Широкий діапазон мелодії, октавні стрибки, синкопований ритм і насичений акомпанемент підкреслюють душевний надрив, що межує з розпачем.
Солоспів вимагає міцного голосу і опори звука, широкого діапазону, активного звукоутворення, розвиненого вокально-моторного слуху, збалансованого дихання, виразного фразування і емоційності в розкритті художнього образу.
Музикознавці вважають названий твір найменш вдалим у творчому доробку Д. Січинського через нагромадження різних форм, що часто змінюють одна одну. Такий музичний виклад, на думку спеціалістів, спровокований метричною «розбалансованістю» поетичного тексту, що ставить особливо важке завдання перед митцями.
