Віктор Косенко

Віктор Косенко

Віктор Степанович Косенко (нар. 11 (23) листопада 1896, Петербург — пом. 3 жовтня 1938, Київ) — український композитор, піаніст, педагог.

Композитор і піаніст Віктор Степанович Косенко (1896-1938) ще будучи студентом Петроградської консерваторії (закінчив її фортепіанний і композиторський факультети 1918 року; клас фортепіано І. Миклашевської, клас композиції М. Соколова, клас диригування М. Черепніна) написав велику кількість талановитих інструментальних мініатюр, виконаних у постромантичному ключі під великим впливом музики Ф. Шопена й О. Скрябіна (прелюдії, мазурки, характерні п’єси, поеми, романси). З 1918 по 1928 працював викладачем фортепіано в музичній школі, а згодом у музичному технікумі в Житомирі. Тут він розгорнув активну музично-громадську й концертну діяльність, стає одним із засновників камерного тріо, з яким багато концертує та веде музично-просвітницьку діяльність. У житомирський період було створено левову частку всіх камерно-інструментальних і камерно-вокальних творів композитора. 1922 року В. Косенко влаштовує свій перший авторський концерт, а вже 1924 року він відвідує Москву (1925 року дає авторський концерт у Москві), 1927 року дає авторські концерти в тодішній столиці УСРР – Харкові. 1928 року В. Косенко разом зі співачкою О. Колодуб здійснює організовану Укрфілом гастрольну подорож по містах Донбасу. Преса відгукується на виступи й концерти композитора дуже прихильно. 1928-29 навчального року В. Косенко перейшов на роботу з Житомирського музичного технікуму до Київського музично-драматичного інституту (з 1932 року – професор). З 1934 року В. Косенко - сам добрий піаніст і ансамбліст – вів у Київській консерваторії класи фортепіано й камерного ансамблю. У столиці музикант продовжував активну виконавську діяльність як ансамбліст та акомпаніатор, брав участь як організатор і член журі у музичних конкурсах, виступав на радіо. Помер композитор у Києві 1938 року. 1964 року в Києві у квартирі, де мешкав митець, створено «Меморіальний музей-квартиру В. С. Косенка». Нині його ім’я носить Житомирське музичне училище, де він працював до 1928 року.

У 1920-ті рр. твори, написані В. Косенком у попереднє десятиліття, розпочали активне концертне життя, частково були видані й отримали позитивні відгуки відомих музикантів, що спонукало композитора до подальшої активної творчості у подібних жанрах (мазурки, етюди, поеми, концертні вальси, романси). З’явилися також три фортепіанні сонати, соната для скрипки і фортепіано, концерт для скрипки з оркестром, соната для альта і фортепіано, соната для віолончелі і фортепіано, тріо ор. 17 («Класичне») для скрипки, віолончелі і фортепіано, струнний квартет, ряд творів для оркестру.

Фортепіанні та віолончельна сонати В. Косенка досі посідають помітне місце в українському педагогічно-концертному репертуарі. їм притаманне виразне тяжіння до класицистичної ясності форми, яскраво типізованої мелодики ліри- ко-психологічного звучання, використання базованої на поривчастих злетах і спадах драматургії. Одночастинні перша і третя сонати для фортепіано за настроєвою ліричною образністю, симетричністю архітектоніки та чіткістю ладо-гармонічних змін і переходів показують поривчастих злетах і спадах драматургії. Одночастинні перша і третя сонати для фортепіано за настроєвою ліричною образністю, симетричністю архітектоніки та чіткістю ладо-гармонічних змін і переходів показують виразну спорідненість із фортепіанними поемами композитора. Друга соната – тричастинна, більш драматизована за характером. Її тематизм насичений гостро драматичними емоціями трагедійного звучання, що часом переповнюються пафосом і романтичною збудженістю, а іноді – розпачем чи тихою споглядальною лірикою. Загалом сонати, як багато інших інструментальних творів В. Косенка цього періоду, позначені надмірною витонченістю фактури й певною повторюваністю улюблених еліптичних зворотів, що призвело до уповільненості драматургічного розвитку й деякої одноманітності звучання.

Помітним в українській музиці тієї доби твором стала соната ре мінор ор. 10 для віолончелі і фортепіано, написана композитором 1923 року. У цьому творі виразно відчуваються традиції музики П. Чайковського і С. Рахманінова. Цикл сонати – тричастинний. Емоційно-драматичні крайні частини написані в сонатній формі, елегійно-споглядальна друга частина - у розвинутій тричастинній. Фактура - густа, насичена багатозвучними гармоніями, по-рахманйновськи ме- лодизована. Соната відразу по написанні увійшла до активного концертного репертуару віолончелістів.

Найповніше розкрився талант композитора в романтичних жанрах поеми, етюду та солоспіву, які домінували у творчості В. Косенка до кінця 1920-х років. У них спостерігаємо однозначну орієнтацію на образність та стилістику скрябінських мініатюр. Усі шість фортепіанних поем композитора і дві Поеми-легенди ор. 12 демонструють нам універсальність цього романтичного жанру. Це широкий спектр ліричних почуттів, палкі поривання, щира ніжність, драматичні зіткнення високого пафосу і щирої туги, моменти розпачу, що змінюються картинами спокою і задуми. Назви поем, дані В. Косенком, дають більш-менш яскраве уявлення про характер музичних образів деяких зразків цього мобільного жанру: «Заклик», «Бажання», «Трагічна», «Фантастична». Композиції вирізняються детально опрацьованою фактурою, великим розмаїттям ритмічно ускладнених мелодичних утворень, багатством методів ритмічного і мелодичного варіювання, вимагаючи від піаніста досконалого володіння тембровими ресурсами інструмента й уміння узгоджувати наростання і спади щільності гармонічного розвитку з фактурним розвитком. Схожими рисами позначена також музика етюдів ор. 8 В. Косенка, а його цикл «Одинадцять етюдів у формі старовинних танців» ор. 19 актуалізує класицистично-барокові уподобання композитора, що виявляються в класичній чіткості обраних форм, прозорій, збагаченій поліфонічними прийомами фактурі, використанні жанрів музики XVIII ст.

Часто виконуваними творами у 1920-ті рр. були романси В. Косенка, написані написані на вірші російських поетів (ор. 1 bis; 7; 16; 20; 24). Вони вирізняються щирим і витонченим мелодизмом, багатою насиченими й прозорими звучаннями фактурою, чудово переданою в музиці інтонацією вірша. На жаль, у 1930-ті рр. композитор зійшов зі своїх опрацьовуваних у попередні десятиліття художньо-естетичних позицій, часто пишучи конформістські, ідеологічно вмотивовані і мистецько непереконливі твори.

Біографія

Біографія (О.Є. Верещагіна, Л.П. Холодкова)

Аналіз "11 етюдів у формі старовинних танців"

Аналіз "Героїчної увертюри"

Ноти вокальних творів

Ноти фортепіанних творів

Ноти симфонічних творів

Ноти концертів

Лічильники

Яндекс.Метрика

Украина онлайн Каталог сайтов «ua24.biz»