дає можливість зробити такі висновки.

1. Як ми знаємо, обидва хори розділяє ціле століття. За цей час істотно змінилася мелодична структура піснеспіву і форма багатоголосся. Якщо у строчній партитурі мелодія йшла в середньому голосі («путь»), то у Бортнянського вона йде у верхньому, вільнішому від сусідніх голосів. Таке переміщення було підготовлено попередниками Бортнянського, які з розвитком п’ятилінійної нотації і партесного співу почали гармонізувати піснеспіви, доручаючи мелодію спочатку тенору (зберігаючи традиції строчного співу), а потім (внаслідок переміщення основного наспіву від тенора в сусідній верхній голос) – альтові, а ще пізніше (з розвитком гомофонно-гармонічного стилю) – дискантові. Ця тенденція до зсуву мелодії