мелодія ніби відтворює величний образ народного героя (24).

Почуття гіркої втрати перегукується з щирими рядками народної пісні про поранення Суворова під Очаковом у 1788 році:

Присутній на похоронах полководця Є. Болховітінов у листі до свого приятеля В. Македонця від 14 травня 1800 року писав, що музика композитора «краще від будь-якого панегірика... Суворову» (129, 1871, с. 779). В іншому листі він захоплено згадував надзвичайну яскравість музики концерту.

У першій частині – своєрідному реквіємі – Бортнянський глибоко втілив гіркоту втрати героя, а в наступних двох піднесено відтворив безсмертний образ великої людини і патріота.

___________________

1. Тоді ж під керуванням Д. Бортнянського капела співала й панахиду. Таке громадянське ставлення Бортнянського до свого сучасника особливо приваблює на фоні проявів дріб’язкової мстивості імператора Павла І, який наказав віддати шану Суворову не по чину генераліссімуса, а лише фельдмаршала. Звання генераліссімуса О. Суворов одержав 29 жовтня 1799 року за швейцарський похід.