Відзначаючи вклад Д. Бортнянського в розвиток вітчизняного музичного мистецтва, А. Преображенський писав, що композитор «дав йому... енергію розвитку на майбутнє» (118, с. 73). Належно оцінюючи музичну спадщину Бортнянського, дослідник не зовсім справедливо вважав, що тоді в Росії не було спеціалістів, які б володіли «усіма засобами сучасної йому музичної техніки» і що «поруч з ним нам нікого поставити» (118, с. 74). Автор замовчує імена композиторів М. Березовського та А. Веделя, які за майстерністю не поступалися Д. Бортнянському. А. Преображенський не враховував і того факту, що останній на відміну від своїх колег-співвітчизників знаходився в більш сприятливих життєвих і творчих умовах. Щодо цього цікавим є присвячений композиторові вірш невідомого автора, в якому оспівується «спокій» та «відрада» «милого будиночка» Бортнянського¹. Поет називає Бортнянського «Орфеєм ріки Неви». Такого прославлення ніколи не удостоювалися ні Березовський, ні Ведель, яких не помічали ні сучасники, ні наступні історики музики, віддавши всі симпатії Бортнянському, про якого згаданий вище поет писав:

Бортнянський мав можливість займатися не лише творчістю, а й іншими улюбленими справами. Він цікавився останніми досягненнями в галузі мистецтва, вмів дати їм оцінку, тому невипадково був помітний у культурному житті Петербурга і приваблював увагу сучасників. У мемуарній літературі XIX століття можна знайти описання музичних вечорів, творчих зібрань за участю Бортнянського. їх автори багато пишуть про зовнішність композитора, його характер. Так. Д. Долгов вігтзнячае приємне обличчя Бортнянського, «вираз особливої лагідності в рисах» (56, с. 18). Князь І. Долгоруков, який брав

___________________

1. Мається на увазі будинок у Павловську, де жив композитор у 1799-1800 роках.