Один з найвидатніших композиторів свого часу, Д. Бортнянський протягом 150 років постійно привертав до себе увагу дослідників. У написаних про нього численних нарисах, статтях, нотатках відображено різноманітні сторони його життя й діяльності. Щоправда, їх автори часом використовували не завжди перевірений фактологічний матеріал, що породжувало чимало дискусій з приводу тих чи інших моментів біографії Бортнянського.

За життя композитора почалося збирання його творів, про що є свідчення столичних газет XVIII ст. Досліджень же про нього в той час зовсім не було. Відома лише невелика біографічна довідка, складена у 1805 році авторитетним ученим Євгенієм Болховітіновим, і ще раніша його ж згадка про Бортнянського як про видатного музиканта у праці «Історичне міркування взагалі про давній християнський богослужебний спів і особливо про спів російської церкви», виданий у Воронежі в 1799 році. Висока оцінка Є. Болховітіновим спадщини композитора стала визначальною для наступних поколінь істориків мистецтва. Серед них передусім слід назвати М. Горчакова, який у 1808 році, тобто ще за життя Бортнянського, у книжці «Досвід вокальної, або співацької музики в Росії» назвав його «шановним мужем» музики, а його твори – чудовими, прекрасними й досконалими.

Після смерті Бортнянського його ім’я почало все частіше згадуватися у пресі. Серед авторів нових публікацій варто назвати Ф. Булгаріна, Ф. Львова, Д. Бантиша-Каменського, Є. Болховітінова, Д. Долгова. Більшість з них мала у своєму розпорядженні досить скупі й без будь-яких посилань на джерела відомості про життя і творчість Д. Бортнянського. Винятком є лише надрукований у літературному додатку до журналу «Нувеллист» у березні 1857 року невеликий біографічний нарис