від усієї його творчості, передусім хорової. їм також притаманна національна самобутність, виражена в інтонаційній спільності з давніми наспівами, панегіричними кантами, славильними піснями. У гімнах і кантатах простежуються ті самі світські мотиви, що і в хорових творах Бортнянського малих та великих форм.

Різноманітність жанрів, у яких працював Бортнянський (від вокально-хорових до оперно-інструментальних), свідчить про те, що служба при петербурзько-гат- чинському дворі зобов’язувала його писати багато музики. Такій плодовитості сприяла і його особиста схильність до музичної діяльності, а також особливі обставини, які зумовили перетворення Бортнянського з простого півчого на визнаного в усьому музичному світі композитора.

Високопрофесіональна творчість Бортнянського благотворно вплинула на діяльність наступних поколінь вітчизняних композиторів – П. Турчанінова, О. Львова, О. Кастальського, М. Бахметьєва, Г. Львовського, О. Архангельського та багатьох інших. Популярність композитора була такою великою, що, як пише преса того часу, він «зажив собі безсмертної слави не лише в Росії, айв усій Європі (140). За свідченням, «Санкт-Петербурзьких ведомостей», у Німеччині твори Бортнянського було прийнято співати разом з творїннями великих німецьких композиторів.

З різних джерел відомо про великий успіх музики Дмитра Бортнянського в Англії (45), Болгарії (19), Франції (89), Югославії (128, 1901, №1), Швейцарії (83), США (79, 1870, № 12) та багатьох інших країнах. До цього спричинилася не лише самобутність творчості Бортнянського, а й здатність композитора чутливо реагувати на нові тенденції часу. Його твори відзначаються глибоким змістом і довершеною формою, справжньою емоційністю, задушевністю, що визначило їх досить велику роль у розвитку вітчизняного музичного мистецтва У XIX століття. Цьому сприяло також використання Бортнянським інтонацій музичного фольклору, втілення гу- с маністичних ідеалів епохи просвітництва.