у верхній голос зумовлювалася тим, що наспів, розташований в якомусь із середніх голосів, при гармонізації почав втрачати свою мелодичну виразність, бо, з одного боку, заслонявся сильнішими й вищими звуками верхніх голосів, а з другого — відтіснявся супроводжуючими його сусідніми мелодіями, нерідко з альтерацією окремих звуків, що не характерно для діатонічного строю наспіву. Одну з таких ранніх партесних обробок наводить М. Успенський у нотному додатку до своєї праці «Давньоруське співацьке мистецтво» (стихира «Возсия день радостен» п’ятого гласа знаменного розспіву в перекладенні для мішаного хору») (152, с. 476-494).
2. Стрічкове багатоголосся у строчному співі, де всі голоси є мелодичними, у Бортнянського поступилося місцем стрункому акордово-гармонічному.
3. В основі наспіву у строчному співі лежить церковний звукоряд (g – d2). Бортнянський же повністю спирається на мажоро-мінорну ладову систему.
4. Паралельний рух голосів, який охоплює у строчній партитурі всю фактуру, зберігся у Бортнянського лише у верхніх голосах. Бас же почав виконувати гармонічну функцію.
5. Мелодія давнього піснеспіву зазнала у Бортнянського значних змін. її скорочено й підпорядковано чітко організованому метро-ритму (замість ритмічної плинності).
Значні зміни в розглянутому хорі Бортнянського порівняно до строчної партитури були викликані тим, що композитор при обробці використовував сучасні для його часу досягнення європейського музичного .мистецтва. Але, на відміну від італійських композиторів, які служили в Росії і також писали хори для придворної церкви, Бортнянський спирався на особливості вітчизняних пі- снеспівів. Він прагнув гармонічно поєднати старовинні розспіви зі зворотами народного мелосу і втілити це сучасними йому музично-технічними засобами. Такий підхід до справи був зумовлений новими досягненнями в галузі музичної композиції і відповідав прогресивним вимогам часу.
Звертаючись до старовинних піснеспівів, Бортнянський не просто гармонізував їх, підставляючи акорди під мелодію. Обробляючи оригінальні мелодії, він давав простір своїй художній фантазії і створював більш-менш вільні композиції, які можна назвати аранжировками.
