оригінальних наспівів та нових засобів музичного вираження. Він зробив важливий крок у гармонізації та обробці старовинних церковних піснеспівів, проклавши шлях у цій галузі.для наступних музичних поколінь¹.

Слід відзначити, що саме співацька практика XVIII століття, коли висока композиторська техніка стала мірилом професіональності в хоровому мистецтві, зумовила появу аранжировок Бортнянського, які стали для свого часу видатним явищем.

Використання вітчизняних співацьких традицій і досягнень західноєвропейської музики визначило оригінальний стиль Бортнянського в обробці давніх розспівів, який характеризується їх мотивно-інтонаційним, ладовим та ритмічним зміненням, підпорядкуванням мелодики вимогам гармонічних норм і нових форм (мотив, фраза, речення і т. ін.), а гармонії – мелодичній лінії; близькістю мелодики до народної пісенності; спорідненістю з такими жанрами хорової музики, як кант.

Як якісно нове явище аранжировки Бортнянського являють собою одне з основних досягнень російського співацького мистецтва XVIII століття. Збагачені новим змістом і формами, вони цілком відповідали вимогам епохи в галузі хорового співу і стали значною віхою у створенні фундамента вітчизняного музичного мистецтва XIX століття.

Окремі автори (М. Іванов, А. Преображенський) бачили зв’язок між фактом звернення композитора до старовинних розспівів і працею «Проект про віддрукування давнього російського крюкового співу», яку приписували Бортнянському. Вони вважали, що він захищав давній крюковий спів у його первозданному вигляді.

Що ж являв собою «Проект» і чи мав до нього відношення Бортнянський?

___________________

1. Одним з перших композиторів, які використали й розвинули кращі досягнення Бортнянського, були С. Дегтярьов, П. Турчанінов та інші. До жанру аранжировок піснеспівів зверталися потім багато композиторів XIX – початку XX століття. Досить вказати на видання Синодом мелодій на чотири голоси в ряді церковно-співацьких збірників за редакцією О. Львова, М. Бахметьєва («Обиходи» співацької капели). Окремі перекладення старовинних наспівів робили композитори О. Архангельський, Є. Азєєв, О. Кастильський, М. Глінка, М. Виноградов, Г. Ломакін, П. Чайковський, М. Римський-Корсаков, М. Потулов, Д. Яїчков, В. Фатєев, Ю. Бирюков, П. Войденов, О. Малащкін, В. Орлов, С. Смоленський, В. Металлов, О. Гречанінов, П. Чесноков, Г. Львовський. Відомі й безіменні чотириголосні «Обиходи» монастирів, окремі хори забутих авторів.