музичних вимог; він вказав на симетричність ритму (на прикладі хору «Отче наш»). О. Львов пише, що для церковного композитора поєднання симетричності музичного ритму з несиметричним текстом молитов становить велику складність. Цінуючи Бортнянського як людину «глибоких знань та високого таланту» (97, с. 7), О. Львов вважав помилковим .підведення тексту під симетричний ритм. Цю думку підхопили згодом деякі музичні історики, зокрема, З. Дуров, М. Лисицин, П. Перепелицин.
Прагнучи утвердитися у своїх висновках, О. Львов гармонізував піснеспіви з великих томів «Октоїха» та «Ірмології» з урахуванням несиметричності ритму тексту й наспівів. Однак у співацькій практиці його перекладення використовувалися мало. Один з дореволюційних музичних істориків К. Нелідов відзначає, що у творах О. Львова, написаних у несиметричному ритмі, «часто немає творчості, немає натхнення» (128, 1899, №49). А М. Римський-Корсаков взагалі вважав гармонізації О. Львова малохудожніми. Зокрема, він говорив про невиразність партії дисканту, який «співає місцями тільки ноти й часто вимовляє кілька слів на одному й тому ж звуці тільки для того, щоб витримати акорд». Обробки О. Львова використовувалися лише у вузькому колі церковних служителів. Про це ж пише А. Рубінштейн у статті «Російські композитори».
Тим часом твори Д. Бортнянського, в тому числі його аранжировки, дуже поширилися в Росії та на Україні. Вони входили до постійного репертуару хорових колективів. Однією з причин такої популярності була простота й доступність аранжировок, пов’язана з розміреним ритмом. Якщо у старовинних розспівах протяглість звуків залежала від різноманітних ритмічних співвідношень у тексті, то Бортнянський зумів наблизити ритміку давніх піснеспівів до розміреності й чіткої організованості.
Композитор наполегливо шукав шляхів чіткої ритмічної акцентуації у своїх творах. Про це можна судити по двох його віршах, названих «преложениями». Обидва вони – «Преложение из Пророка Исайи» та «Преложе- ние из Пророка Иезекииля» – зберігаються в рукописному відділі ІРЛІ у «Зібранні різних дрібних віршів, п’єс, думок та уривків театральних» (9642/2, VII-2). Ці твори – свого роду літературні перекладення з «стиха» церковного на «стих» світський. Великий поетичний талант, виявлений у названих віршах, характеризує Бортнянського
