X.Б. Гене, наведених М. Фіндейзеном у його «Нарисах», можна зустріти лише кілька відомих хорів малої форми, написаних у цей час, в тому числі «Благообразный Иосиф», «Воскресни, боже», «Вечери твоея тайные», «О тебе радуется» та два двохорні – «Иже херувимы» та «Да молчит всякая плоть». До цього можна додати ще його роботу над двоголосною літургією.
Звернення Бортнянського до літургійних піснеспівів диктувалося прямими його обов’язками як церковного композитора. Указом Синоду від 1797 року у храмах дозволялося співати тільки «пристойний псалом або ж звичайний канонік», що й визначило творчу орієнтацію Бортнянського. В ці роки композитор створив ряд цікавих зразків хорових мініатюр, за характером і музичною ) виразністю близьких до його концертів. Про ці твори повідомляли «Московские ведомости» та «Санкт-Петербургские ведомости». Разом з концертами вони не раз ч видавалися в XIX столітті як окремо, так і в збірниках. Як уже відзначалося, завдяки творчій та організаторській активності Бортнянського авторитет Придворної капели дуже зріс, визначилась її провідна роль у розвиткові церковного співу. У зв’язку з цим у 1815 році всі церкви одержали для користування видання капели, а в 1816 році з’явився «височайший указ», який забороняв співати по «писаних» нотах. Музику дозволялося друкувати тільки після схвалення її Бортнянським і з його дозволу.
Таке високе положення композитор аж ніяк, не старався використати в особистих інтересах, що, як відзначив А. Преображенський, дуже важливо для характеристики і поглядів Бортнянського. Дослідник пояснював це «спрямуванням симпатій» композитора до «давнього російського крюкового співу». Однак причини цього були інші. Однією з них була надзвичайна строгість і вимогливість Бортнянського до себе. Його твори постійно були «в роботі», неодноразово перевірялися на практиці й коригувалися. Автор постійно вдосконалював їх і не поспішав з їх надрукуванням. Відомо, що лише незадовго до смерті Бортнянський вирішив видати свої рукописні опуси, але не встиг здійснити цього задуму. Після нього залишилося 84 твори, вигравіруваних на 227 мідних та 662 олов’яних дошках, за що композитор свого часу сплатив велику суму – 25 тисяч карбованців. Серед них – «Песня ратников всеобщего ополчения» и «Певец во
