Деякий час збірка романсів Бортнянського вважалася загубленою. Лише недавно музикознавець М. Рицарєва знайшла її в бібліотеці Ленінградської державної консерваторії (див. 134, с. 16).
Значне місце у творчості Бортнянського зайняла і клавірна музика, яка стала предметом серйозного вивчення лише на початку XX ст. Великий вклад у її дослідження внесли М. Фіндейзен, Б. Асаф’єв, О. Алексеєв, В. Музалевський, Т. Ливанова, Ю. Келдиш та ін.
Вперше повне зібрання клавірних творів Бортнянського згадує М. Фіндейзен. Вони входили до рукописного опусу композитора і датувалися 1783-1784 роками. Однак і досі нікому не вдалося знайти цього рукопису. Збереглися лише три сонати (G-dur, F-dur, B-dur), які давно увійшли у виконавську практику піаністів. Деякі нотні виписки зробив М. Фіндейзен у своїх «Нарисах» (нотний додаток, т. II, №67-69). До цієї ж збірки входили дві хорові п’єси, які було згодом опубліковано.
Звернення Бортнянського до фортепіанної творчості було невипадковим. Вище йшлося, що до від’їзду в Італію він навчався гри на клавесині у Б. Галуппі, який був прекрасним виконавцем на цьому інструменті1. Я. Штелін підкреслює «надзвичайну акуратність» гри Б. Галуппі, який виступав у щотижневих камерних концертах при дворі. Поява цілком професіональних клавірних творів Бортнянського свідчить про те, що він ґрунтовно оволодів цим інструментом в Італії. Хоч документів про його виконавську практику не виявлено, однак факт написання ним восьми сонат, а також діяльності його як придворного клавесиніста дають підстави вважати Бортнянського
___________________
