переважає гомофонно-гармонічний склад з елементами імітаційної поліфонії. Так викладено й увертюру опери, написану у традиційній тричастинній формі. Швидкий темп створює енергійне й живе звучання музики. Мелодика її не має ніяких конкретних тематичних зв’язків з музичними образами героїв, оскільки подібні завдання тоді перед композиторами не ставилися.

Що ж до інструментальних вступів, заключень до вокально-хорових сцен, а також супроводів солістам, ансамблям і хорам, то вони є досить витонченими. Заслуговують на увагу й інструментальні інтермедії між діями. Цікавий, наприклад, танець фурій в кінці другої дії. Це заключний танцювальний номер з явно зображальними моментами (1).

Привертає увагу «Менует» з першої дії, в якому явно відчувається вплив зворотів російського музичного фольклору (2):