мелодія вважалася однією з особливо «зворушливих». Вона була «на слуху» в українських півчих, від яких Бортнянський і міг записати її в капелі. До того ж він сам з дитинства був знайомий з багатьма піснеспівами, що побутували тоді в різних варіантах. Йдеться про зразки грецького, а також болгарського й київського розспівів, походження яких пов’язано з пишним розвитком знаменного розспіву в XVI-XVII століттях. Ці розспіви, а також похідні від них – староруський, волинський, минтянський, подільський, новгородський, володимирський, сербський, герасимовський, Жуковський, супрасльський, острозький та інші не лише розвивалися самостійно, а й впливали один на одного, в результаті чого з’являлися нові (проміжні) варіанти. Так, наприклад, гііснеспів «Помощник и покровитель» у Бортнянського є мішаною редакцією мелодій грецького та знаменного розспівів. Композитор міг тут внести зміни як у мелодику, так і в ритміку. Подібної трансформації зазнав пісне- спів «Приидите, ублажим Иосифа» (болгарського і знаменного розспівів).

Найяскравішим твором, у якому Бортнянський використовує оригінальний наспів без особливо відчутних змін, є його хор «Дева днесь» (23).

Тут композитор зберігає мелодію болгарського розспіву без істотних інтонаційних змін. Ритмічне спрощення також є незначним і викликано перестановкою тексту. Членування