1750-х років його онук Іван Ведринський співав разом з Дмитром Бортнянським у Придворному хорі.
Завдяки прекрасним вокальним даним М. Полторацький почав співати у гетьманській капелі, а потім у Придворному хорі, куди його відрядив К.Г. Розумовський. О. Васильчиков писав, що «українські півчі, серед яких особливо виділявся Марко Федорович Полторацький, співали на криласі й на сцені разом з італійцями» (38, с. 21). Діставши музичну освіту в Італії, він у другій половині XVIII століття став першим вітчизняним професіональним оперним співаком. Автор «Нарисів з історії театру» І. Горбунов наводить у своїй праці цілий список італійських оперних артистів, серед яких і «її імператорської величності півчий малоросіянин Марко Федоров» (47, с. 264), «Северная пчела» також відзначала, що за імператриці Єлизавети славилися композитор А. Рачинський і М. Полторацький.
У 1756 році Полторацького було призначено директором Придворного хору, і на цій посаді він залишався до кінця свого життя. До нашого часу дійшов єдиний його портрет, виконаний у 1780 році відомим художником XVIII-XIX ст. Д. Левицьким, також родом з України. Цей портрет зберігається в Російському музеї в Ленінграді.
Відомо також, що Полторацький був одружений з дочкою відкупника Шепелєва і мав у Петербурзі кілька будинків. Про це пише історик С. Свєтлов у статті «Російська опера XVIII ст.» На жаль, джерел наведених даних автор не вказує. Очевидно, тесть Полторацького був багатою і впливовою людиною, бо його родичі займали видні службові посади. Завдяки архіву Г. Державіна вдалося встановити, що один з синів Полторацького Олександр був у Петербурзі колезьким радником. З інших джерел відомо, що він був також начальником Петрозаводського гарматного заводу. Другий син, Костянтин, служив у Ярославлі губернатором. Онуки Полторацького пишалися тим, що їхній дід був статським радником, а він дослужився до чину дійсного статського радника.
Як керівник Придворного хору М. Полторацький відіграв велику роль у вихованні Дмитра Бортнянського. Служба в капелі була важливим періодом у житті хлопчика, коли розкрився його щедрий талант. Д. Долгов відзначає, що прекрасна зовнішність і вроджене обдаровання
