|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Д. Долгова, де згадано сімейний архів Бортнянського, що дістався авторові після смерті вдови композитора Ганни Іванівни в серпні 1856 року (56, с. 17). На жаль, цей архів досі не знайдено.
При всій нерозробленості багатьох питань біографії Д. Бортнянського вже тоді було закладено фундамент для вивчення його життєвої і творчої діяльності. Саме виступи названих авторів послужили вихідним матеріалом для розвідок З. Дурова, П. Перепелицина, Н. Лебедева та інших. У працях інших дослідників, як О. Васильчикова або О. Кдрабанова, почали з’являтися нові відомості про композитора. Цінні свідчення про творчий шлях Д. Бортнянського знаходимо у спогадах І. Долгорукова, О. Варламова, Ф. Львова та ін. Нарешті, в 1858 році з’явилася перша серйозна праця О. Львова про ритм у хорових творах Д. Бортнянського (97). Композитором зацікавилися також поети Агафангел Д. Струйський, Н. П-ій та ін.
Так крок за кроком нагромаджувався матеріал про Д. Бортнянського. Однак залишалося ще багато «білих плям», які заважали відтворити цілісну картину його життя й діяльності. До того ж більшість авторів належала до церковних кіл, через що не могла дати об’єктивної оцінки спадщині композитора. В окремих випадках некритичний підхід до матеріалу призвів або до викривлення вже відомих фактів (наприклад, Д. Бантиш-Каменський неправильно назвав рік смерті Бортнянського), або до неаргументованих «відкриттів» (так, композиторові приписували «Проект про віддрукування давнього російського крюкового співу»).
Характерною особливістю дореволюційних досліджень було приділення в них великої уваги питанням хорової творчості Д. Бортнянського, яка розглядалася з церковних позицій. Це пояснювалося тим, що на противагу оперним, камерно-інструментальним, вокальним та іншим його композиціям, що залишалися усе XIX століття забутими в рукописах, хорові твори Д. Бортнянського не лише були надруковані, а й усюди виконувалися 1 .
___________________
НОВИНИ
