мелодій на фрази й речення, поява цезур1 (що типово й для інших аранжировок Бортнянського, наприклад, «Чертог мой» київського розспіву) відображали тенденцію вітчизняного співацького мистецтва, пов’язану із впливом західноєвропейської музики.
Як же Бортнянський, вдаючись до мотивно-інтонаційних змін, зберігає своєрідність давніх наспівів? Звернімося до мелодії з хору «Ныне силы небесныя–2» знаменного розспіву та її оригіналу. Останньому властива ладова змінність мінорної терції ля – до і мажорної квінти соль – ре. Мінорність та мажорність виступають тут як легка гра світлотіней ладового нахилу, і композитор сприяє їх самовизначенню. Так, тонічний устій нижнього соль у Бортнянського трактується вже як явище домінантової функції в ля мінорі, й альтераційне змінений цього звука підсилює стійкість мінорної тональності. Таким чином, скорочений наспів Бортнянський вміщує в інші умови з іншим гармонічним трактуванням мелодії, яка не втрачає мотивно-інтонаційної спорідненості з оригіналом.
Відзначаючи в усіх аранжировках прагнення композитора зберігати мелодичний контур старовинних піснеспівів і вносити необхідні зміни в оригінали у зв’язку з вимогами нових форм, не можна не сказати і про ритмічні спрощення першоджерел. Вони не спричиняються до порушення ритмічної спорідненості мелодики Бортнянського з давніми піснеспівами, про що свідчить, зокрема, приклад «Тело Христово приимите», де спостерігається розспівування складів тексту послідовністю звуків неоднакової тривалості.
Однак композитор відмовляється від несиметричного ритму оригінальних наспівів. Мотивно-інтонаційні зміни останніх зумовлюють чітку організацію ритму в їхній мелодиці з цілковитою єдністю певного ритму.
Метро-ритмічні особливості творів Бортнянського викликали ряд негативних відгуків спеціалістів церковного співу у XIX столітті. Так, О. Львов у праці «Про вільний несиметричний ритм» (97) звернув увагу на надто вільне поводження композитора з церковними текстами, перестановку слів і навіть змінення їх заради чисто
___________________
