Так, відома, зокрема, оцінка А. Преображенським кантат, які написані «у дусі часу й місцевої італійської школи» (128, 1900, №40). За словами Ф. Булгаріна, вони заслужили похвалу кращих знавців того часу. Щоправда, сам Бортнянський, вже повернувшись до Петербурга, не надавав своїм «італійським» творам серйозного значення, вважаючи їх суто підготовчими. Безіменний автор статті, вміщеної в «Иллюстрированной газете» за 1865 рік, пише, що сам Бортнянський не розшукував їх. До цих творів композитор відносив, зокрема, вже згадану нами «Ave Maria» для сопрано й альта з інструментальним супроводом та «Salve Regina» для контральто й інструментального ансамблю, що нині зберігаються в НДІТМК. Обидва твори призначалися для католицького богослужіння. В той час в італійському церковно- співацькому мистецтві значна роль належала сольному співові. Недивно, що середня частина «Ave Maria» близька за характером до пасторальної сіціліани, популярної форми повільних частин інструментальної та вокальної музики XVII-XVIII ст.
Звернення Бортнянського до жанрів духовної музики не було випадковим. Канонічні «Ave Maria», «Salve Regina», наприклад, були дуже поширені у творчій практиці італійських композиторів того часу. їх він не раз міг чути на концертах у венеціанських консерваторіях. Слід відзначити в цих .композиціях винахідливість художніх прийомів: інструменти «весь час говорили щось цікаве.., не заважаючи голосам» (23, с. 74). Саме в такому дусі молодий маестро намагався писати й свої твори для італійського слухача, який відзначався, за словами Ч. Берні, сильною пристрастю до новизни.
Вивчаючи композиторську техніку, Бортнянський, без сумніву, знайомився і з традиціями старих італійців Царліно, Андреа, Габріелі, які практикували спів альта в дуже низькому регістрі (в «Ave Maria» до «ля» та «соль» малої октави). Бортнянський не вважав обов’язковим для себе триматися цих традицій, але враховував можливості співацьких голосів італійських артистів. Важко сказати, на кого розраховувалися вокальні партії цих творів. Серед відомих співачок того часу, сучасниць композитора, можна згадати Франческу Габріелі або Каталані Габріелі. Ще в 1768 році перед від’їздом в Італію Бортнянський був свідком виступу останньої в Петербурзі, а з 1776 року Каталані, повернувшись на
